На 31-річного Дмитра Кондратьєва, відомого костопільського бізнесмена, директора місцевого комп’ютерного клубу, злочинці напали з молотком та металевою трубою в центрі Костополя у лютому 2002 року. Четверо молодих людей намагалися таким чином «вплинути» на заможного чоловіка та переконати, що за окрему плату вони надійно «охоронятимуть» його бізнес. Послуги «кришувальників» Дмитру не знадобилися — через декілька годин після нападу від завданих травм він помер.
На 31-річного Дмитра Кондратьєва, відомого костопільського бізнесмена, директора місцевого комп’ютерного клубу, злочинці напали з молотком та металевою трубою в центрі Костополя у лютому 2002 року. Четверо молодих людей намагалися таким чином «вплинути» на заможного чоловіка та переконати, що за окрему плату вони надійно «охоронятимуть» його бізнес. Послуги «кришувальників» Дмитру не знадобилися — через декілька годин після нападу від завданих травм він помер. Трьох із злочинців затримали відразу. Ними виявились 23-річний костопільчанин Андрій С. та двоє рівнян, 22-річний Тарас Б. і 21-річний Сергій К. У березні 2004 року трьох підозрюваних засудили. Організатор нападу Андрій отримав 13 років позбавлення волі, його спільники — по 12. А Олександра з Рівного, якого також запідозрили у причетності до вбивства Кондратьєва, тоді не знайшли. Олександр жив із мамою, молодшими братами та сестрою у Рівному. З’ясувалось, що Олександр тривалий час служив послушником у монастирях і церквах. Хлопець займався спортом, мав атлетичну фігуру, добре володів прийомами рукопашного бою. Олександр очолив охорону ринку «Андріївський» в обласному центрі. А в лютому 2002 року став співучасником нападу на Кондратьєва у Костополі. Відтоді Олександр і переховувався. І хоча підозрюваного оголосили в міжнародний розшук, понад чотири роки тривав його «вояж» територією України. Розшукуваного вдалося заманити до Рівного, де його неподалік апеляційного суду області і затримали оперативники. Нині Олександр Л. перебуває у слідчому ізоляторі Рівного. Підозрюваний цілком визнав свою вину. А ще розповів правоохоронцям про моральні муки, які він терпів, багато років переховуючись від правосуддя. Олександр запевнив, що якби його не затримали, він із каяттям незабаром сам з’явився б у міліцейському відділенні.
