Є у центрі Києва кілька «п’ятачків», де ще можна безплатно поставити авто. Там промишляють спритні мужички, які загороджують проїзд пластмасовими фішками і беруть гроші за те, щоб ці фішки прибрати. З цього приводу там щодня відбуваються сценки, гідні театральної репризи.
Або в момент збирання грошей у «лоха» поруч з’являється поліція, або юридично грамотний киянин посилає самозваних «паркувальників» подалі, викидаючи убік їхні фішки, або «ціна» за «паркування» видається «клієнту» зависокою… Все це супроводжується емоційними діалогами, що супроводжується яскравими жестами та колоритною лексикою різними мовами. Зазвичай я чую це краєм вуха і йду собі далі. Аж раптом сталася несподівана ситуація — водій упевненим жестом показав паркувальнику-самозванцю якийсь документ, сказавши, що він є учасником бойових дій. Це спричинило чергову сварку, яка не знаю чим закінчилася. Мене інше вразило — оцей жест вгодованого мужика на недешевій тачці! Відчуття того, що йому все дозволено, бо він — учасник! Я згадав раптом, як у далекому вже 2015 році дивувався тому, скільки з’явилось довкола «учасників АТО», які вимагали для себе термінових пільг у вигляді земельних ділянок під забудову. Я тоді написав було, що якби на фронті було стільки ж «учасників», скільки в тилу — людей із відповідними посвідченнями, то війну можна було б виграти за кілька годин. Ту війну, яку війною ще не називали, боячись невідомо кого. Зате вимагати для себе землі не боялись зовсім! Тепер про ті часи навіть згадувати незручно — кращі українці щодня гинуть на фронті, тисячі отримують поранення… Де тепер ці «учасники АТО», які встигли урвати земельні ділянки поки їх давали? Не подумайте лише, що я не поважаю учасників бойових дій, хоч колишніх, хоч теперішніх. Я усіх їх глибоко шаную і все життя буду їм вдячний! Водночас я глибоко переконаний в тому, що про заслужені пільги та привілеї нашим мужнім захисникам доречно буде говорити потім. Після того як ми переможемо, порахувавши всі втрати і збитки. Зрозумівши, на якому світі ми знаходимось. Бо перш ніж ділити щось на цій землі, нашим бійцям слід цю землю спочатку захистити та відвоювати. Інакше ділити будуть вороги! Так само я заздалегідь упевнений, що справжні герої після війни отримають дуже мало або взагалі нічого. Усе заберуть собі ті, хто видає оці «посвідчення учасника», або їхні родичі та друзі. Але то вже буде інша війна…