Приблизно так можна назвати нову розвагу, яку обрали собі кілька наших земляків, імена яких поки що слідством не встановлені. Судіть самі — 15 липня поблизу будинку на вулиці Струтинської в Рівному у безробітного рівнянина Володимира Шевчука стріляли із пістолета. Не вбили, але добряче потурбували. Опинившись у лікарні, поранена жертва нападу навідріз відмовилась давати будь-які свідчення з приводу замаху на своє життя з допомогою вогнепальної зброї. Так і сказав громадянин Шевчук, що то його особиста справа. Стріляли у нього — ну то й що? Позицію потерпілого можна було б сприйняти, якби напад на нього був випадковим. Буває й таке — маючи зброю, хтось вирішив постріляти, а тут Шевчук нагодився.
Не дослухавшись до пораненого з пістолета безробітного, міліція виставила три місяці тому біля його палати у лікарні охорону. Як потім виявилось, недарма. 21 жовтня вночі у помешкання Шевчука, який одужав після попереднього нападу і продовжував у вільний від ходіння до центру зайнятості час нелегально приторговувати автомобілями, увійшли невідомі. Зламавши грати на вікні (не витрачайте на цю дурницю гроші), непрохані гості зробили кілька пострілів у господаря, який мирно спав (щось не дуже віриться). І що ви думаєте? Знову не влучили! Куля потрапила в плече куленепробивного громадянина, і його життю знову нічого не загрожує. Оскільки Володимир Шевчук знову відмовився коментувати подробиці стріляння у себе із пістолета, слід очікувати продовження шоу під назвою «Поціль у Шевчука». З умовами цієї гри ми, на жаль, не знайомі. Можливо, нападники і не ставили за мету вбити свою жертву, а просто давали йому дещо зрозуміти. Не виключено, що у проміжку між двома сеансами стрілянини у Шевчука той встиг чимось відповісти своїм недоброзичливцям. Тепер, висловлюючись дитячою мовою, «цуріком» став сам Шевчук. Звісно, що всі ці ігри з пістолетом, окрім самих фактів нападу на громадянина Шевчука, є лише припущенням авторів цих рядків. А що накажете робити, коли міліція спостерігає за небезпечними іграми озброєних «безробітних» на вулицях Рівного і не здатна їх припинити. Мовчать ті, кого вбили на смерть (згадайте громадянина на прізвисько «Тернопільський», якого вбили біля студентського кафе). Мовчать і ті, в кого стріляли, але не вбили (згадайте громадянина на прізвище Бублик, в якого цілили з автомата поблизу гідропарку). Мовчить і міліція, яка, на жаль, не розкрила жодного з цих злочинів. Стверджувати, що правоохоронці зовсім нічого не знають, було б образою їхньої професійної гідності, адже існують же списки кримінальних «авторитетів», з якими нам довелось ознайомитись кілька років тому. Ось лише деякі з них: Тернопільський, Гітлер, Лєвальот… Першого — застрелили, його убивця, найвірогідніше, вже також у могилі, другого та третього — з горем навпіл зуміли спровадити на тривалі терміни у колонії, бо в суді вдалося довести їхню провину у скоєнні злочинів. Із решти «кримінальних авторитетів», прізвища яких такі «барвисті», що й прізвиськ вже не потребували, чи тих, хто намагався ними стати, працівники управління боротьби з організованою злочинністю склали довжелезний список та роздали його копії для орієнтування чи не кожному працівнику Державтоінспекції. Це, певне, дало змогу оперативникам знати про пересування тих дорогами області. У списку були марки та номери авто, якими вони користувались, домашні адреси і телефони. Лідери того списку всі живі й донині, щоправда, тепер їх називають добропорядними підприємцями, вони спонсорують різні благодійні акції та спортивні змагання, обличчя кількох тепер не сходять з телевізійний екранів. Ні в кого з правоохоронців язик не повернеться назвати їх тепер «авторитетами», а от пересічні рівняни не церемоняться — вони й далі їх називають бандитами. Суперечки між колишніми «авторитетами» тепер вирішуються шляхом мирних переговорів, а трапляється, і в суді і з участю адвокатів. Там, у суді, не так давно поділили одне із новозбудованих престижних кафе в обласному центрі. Хто б про таке раніше міг подумати! Та до влади (тіньової) рветься спритна та знахабніла молодь, яка «чхала» на всіх авторитетів разом взятих. Ми просили правоохоронців назвати нам хоча б прізвиська кримінальних «авторитетів» нової «хвилі». Таких, кажуть, немає. «Ми живемо в правовій державі, якщо суд визнав людину злочинцем, тоді її можна зарахувати до кримінальних авторитетів. А якщо довести причетність її до злочинів не вдається, то й авторитетом називати не маємо права», — запевняли нас. До суду цього року направили 9 справ стосовно організованих злочинних груп, та розповісти про них обіцяли лише після вироків. Проте ніхто з оперативників не заперечив, що нові списки «авторитетів», як і колись, має і міліція, і Служба безпеки. Один з організованих злочинних гуртів, попри сувору секретність, правоохоронці нещодавно громадськості назвали: це гурт так званих Молдаван. СБУ, затримавши підозрюваних, передала справу в УБОЗ. Чи потраплять затримані на лаву підсудних, ніхто й прогнозувати поки що не береться, лише адвокати твердо переконані, що справа розпадеться, як будинок з карт. Якому саме із злочинних гуртів, що перебувають ще на волі, не вгодив 32-річний рівнянин Володимир Шевчук, чи сам є членом одного з них, ніхто з правоохоронців журналістам не зізнався. Одні натякнули, що він з гурту Молдавана, інші — що з «конкуретної фірми». А чоловік тим часом вже двічі за невеликий проміжок часу побував під кулями. Жанна ПІНЧУК, Микола НЕСЕНЮК.
