Я був комуністом. Членом КПРС, тобто Комуністичної партії Радянського Союзу. Я багато років мріяв про заповітний членський квиток цієї організації. Тому що за згадані роки переконався: просунутися хоча б трохи вперед по роботі без цього квитка неможливо. І що з того, що я виконував денне завдання за десять хвилин і був готовий працювати ще? Що з того, що я все робив краще, цікавіше, привабливіше? Що мене ставили в приклад, на мене покладалися, в мене вірили? На моїй зарплатні та службовому становищі це ніяк не позначалося. Вперед один за одним проскакували інші, які майже нічого не знали і не вміли, зате мали оті «хлібні картки» у вигляді партійних квитків КПРС.
Я був комуністом. Членом КПРС, тобто Комуністичної партії Радянського Союзу. Я багато років мріяв про заповітний членський квиток цієї організації. Тому що за згадані роки переконався: просунутися хоча б трохи вперед по роботі без цього квитка неможливо. І що з того, що я виконував денне завдання за десять хвилин і був готовий працювати ще? Що з того, що я все робив краще, цікавіше, привабливіше? Що мене ставили в приклад, на мене покладалися, в мене вірили? На моїй зарплатні та службовому становищі це ніяк не позначалося. Вперед один за одним проскакували інші, які майже нічого не знали і не вміли, зате мали оті «хлібні картки» у вигляді партійних квитків КПРС. А мене до партії не приймали. Казали, що місць немає, і посміювались. Коли ж мені таки видали той партійний квиток, ціна йому була як радянському рублю наприкінці 1991 року. Понад п’ятнадцять років минуло з часів моєї кількамісячної комуністичної партійності. Згадую про це не часто, як згадують про окремі непорозуміння, які трапляються у довгому житті . А згадати є про що: спочатку прийом у кандидати в партію, потім кандидатський стаж терміном у рік. Потім знову прийом на зборах первинної організації, в парткомі, в райкомі… Збирання рекомендацій від членів партії, які мають потрібний для цього партійний стаж. Співбесіда з парторгами і секретарями комітетів. І лише потім вручення того самого партквитка. Справжньої «хлібної картки», яка відкривала зачинені досі двері й давала нові можливості для творчого (і в зарплатні теж) зростання. Сьогодні у нових партіях, у тих, яких тепер понад сотня, нічого подібного немає і бути не може. У деяких партіях і партквитків не існує, і обліку членів справжнього немає. В деяких партіях членські квитки все ж видають. Дуже швидко. Один мій приятель цілу колекцію зібрав партквитків. Пішов, вступив, одержав, пішов. Отака була схема. Доходило до смішного. Деякі партії, які проголошували, що мають певну кількість членів, одержували на виборах голосів удесятеро менше, ніж ніби мали партійців. Тепер все не так. Повертається «хлібна картка». Тепер без партії не тільки в нардепи не пройдеш. У міську, обласну і навіть у районну раду без партії теж депутатом не потрапити. Крутитись почав народ, думати, куди б їм ото вступити, аби в депутатах залишитись або депутатами стати. А партії вже всі зайняті. Хочеш — вступай, але це ще не гарантія, що ми тебе на вибори у список внесемо. Один знайомий місцевий депутат вже у п’ятий чи шостий блок на вибори втирається. Так мандат хочеться зберегти. А його не беруть. Навіть за гроші. Рекомендації, кажуть, давай. Доведи, що ти з дитинства сповідував нашу єдино вірну ідеологію імені… І називають ім’я лідера блоку. Наш же депутат де тільки не побував за своє життя, куди тільки не вступав, кому тільки не присягав, у чому тільки не клявся. Гадаю, що все у нього буде гаразд. Знайде він рекомендації. На чому потрібно поклянеться, де треба присягне, кому треба пообіцяє. З ким треба обніметься на людях, з ким треба наодинці… Одержить він ту саму хлібну картку нового зразка. Новий партквиток, який подібно до квитка члена КПРС відкриває шлях до кар’єри, керівних посад і грошей. Звісно, від нас, від виборців, теж дещо залежить. Це ми маємо остаточно вирішити, які саме партквитки на найближчі роки стануть «хлібними картками», а які можна буде покласти до колекції. Туди, де лежить і досі мій комуністичний партквиток. Тому що був я комуністом, одержав «хлібну картку», а ось скористатися нею так і не встиг. Нової заводити не буду. Он у сусіда мого вже є партквиток дуже серйозної тепер партії. Допомагає, запитую, нова «хлібна картка»? На що сусід показує іншу картку. З написом VISA. Дуже надійна, каже. Навіть за колишню, комуністичну.
