З перших днів війни на Рівненщині масово вимикали вуличне освітлення. Дійшло до того, що вночі у населених пунктах було не видно далі, ніж на півметра. Робили це, як виявилося, не з військовою, а більше з психологічною метою, щоб хоч трохи заспокоїти людей. Пізніше за розпорядженням влади з доріг були зняті усі дороговкази з назвами населених пунктів, щоб ворогу було важче орієнтуватися. Однак уже зараз обласна рада планує звернутися до керівників усіх населених пунктів, щоб ті у селах почали вмикати вуличне освітлення. А шляховики вже повертають на місця вказівники з назвами населених пунктів у тих районах, які розташовані найдалі від Білорусі.
Роман Стасюк, обласний депутат:
— На початку війни переважала думка, що світло впливає на військові дії. Мовляв, ворог завдяки світлу бачить, куди потрібно стріляти. Однак уже було не одне роз’яснення військових експертів, що світло абсолютно ні на що не впливає. Ракети узагалі на світло не летять. Адже ракета коштує багато мільйонів доларів, а у росіян просто немає грошей стріляти по усіх сільських магазинах, де вночі освітлюються вивіски. Зараз день став коротший, і уже о 18-й годині дуже темно.
Наприклад, на моєму окрузі в селі Грушвиця є гарний дитячий майданчик. Але під вечір діти там не можуть гратися, бо дуже темно. Разом із тим, наші дільничні поліцейські теж бідкаються, що по селах нічого не видно. Така темнота лише сприяє погіршенню криміногенної ситуації. Наприклад, без вуличного освітлення водіям погано видно пішоходів.
Через таку сукупність негативних факторів у нас є прохання до голів громад вмикати вуличне освітлення до 23-ї години. На ніч його можна вимикати, а тоді знову вмикати з 6-ї до 8-ї години. Тобто у той час, коли люди збираються та йдуть на роботу. Якось чув пояснення від сільської влади, що так вони економлять кошти. Але вуличне освітлення — це не те, на чому потрібно економити. Відмовлятися сільським керівникам зараз потрібно від премій на час війни. Отам справді можна зекономити.
Дмитро Леонтіюк, речник Служби автомобільних доріг у Рівненській області:
— Раніше питання дорожніх знаків лежало у площині національної безпеки. Адже в окупаційних військ, які зайшли на територію України, були старезні карти. Оскільки у них був такий прокол, то окупанти орієнтувалися на місцевості по табличках із назвами населених пунктів. Тому шляховики виконали рекомендації Генштабу та рішення Ради оборони області. Однак тепер ми отримали нове рішення Ради оборони області — повернути таблички з назвами населених пунктів у Рівненському та Дубенському районах. Бо ці районі знаходяться далеко від кордону. По-перше, це спростить навігацію для водіїв. По-друге, допоможе поліції. Адже в межах населених пунктів діє обмеження на швидкість. Відповідно до правил дорожнього руху, знак з назвою населеного пункту означає початок і кінець населеного пункту. Знак на синьому фоні говорить про одні швидкісні обмеження, а знак на білому фоні — про інші швидкісні обмеження. Але якщо цих знаків немає, то водії мають повне право не зменшувати швидкість. У свою чергу, поліцейські не можуть притягнути до відповідальності водіїв за перевищення швидкості.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
