На місці старенького будинку на вулиці Фабричній, 6, що у Здолбунові, де ще донедавна проживали чотири сім’ї, нині залишилося кілька обвуглених стін. Решту частин будівлі було знищено нічною пожежою, яка зайнялася в одній з квартир будинку. Постраждалі здолбунівці переконані, що будинок навмисно підпалила їхня сусідка, щоб отримати нове житло.
Розповідає один з мешканців будинку Олександр Палащук: — Наша сусідка неодноразово говорила про те, що спалить будинок, бо не може жити з чотирма дітьми у таких умовах. Трохи дивно було чути такі слова з її вуст, бо за дітей вона переймалася найменше. Могла залишити їх на декілька днів і поїхати в село, а вони без нагляду займалися чим заманеться. Спокою у нас через них ніколи не було. За словами пана Палащука, вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів, але ті так і не вирішили цю проблему. Не допомагали і аргументи сусідів про те, що жінка утримує, але фактично не доглядає свого душевнохворого сина, який неодноразово кидався на своїх сусідів або, залишаючись вдома, полюбляв на газовій плиті розводити, як він казав, «піонерське вогнище.» Правоохоронці на ці факти заплющували очі, кожного разу даючи одну і ту саму відписку — поки вони вам нічого не зробили, ми не можемо вживати до них ніяких заходів. Як у воду дивилися. — Приблизно опівночі, — пригадує пан Палащук, — я відчув різкий запах диму. Виглянув у вікно і побачив, як з боку нашої сусідки почала горіти хата. Сама ж сусідка ще з якимось чоловіком вискочила через вікно і, нікого не попередивши про пожежу, втекла. Уявляєте, що було б, якби я не прокинувся? Точно всі згоріли б. Я похапцем розбудив дружину, схопив дитину і босоніж вискочив на вулицю. Саме в той час один з місцевих пожежників виходив із сусіднього ресторану «Сім-Сім». Побачивши пожежу, він зателефонував до чергової частини МНС, а сам заходився допомагати господарю виносити речі з хати і гасити вогонь. На цьому, щоправда, позитивні враження від дій пожежників у сім’ї Палащуків, їхніх сусідів та випадкових свідків закінчилися. Більше того, всі вони переконані, що збитки від вогню могли б бути значно меншими, якби місцеві пожежники прибули на виклик вчасно. А головне — якби їхній спецавтомобіль був заправлений достатньою кількістю води. Розповідає Анна Палащук: — Приїхали пожежники на виклик, трохи побризкали водою, а потім стали за хатою і спокійно дивилися на те, як горів дах на нашій будівлі. Чоловік поцікавився, чому вони не гасять пожежу. На що ті йому відповіли, що не мають води. А потім додали: «Як платять — так і гасимо». Мій чоловік вихопив у них брандспойт і власноруч заходився гасити вогонь. Через декілька хвилин, за словами пані Палащук, у пожежників закінчилася вода і вони поїхали заправлятися. Жінка стверджує, що минуло, напевно, з півгодини поки вони повернулися і продовжили гасіння того, що залишилося. Тим часом приїхав пожежний автомобіль з обласного центру, але гасити вже не було що. Обласне керівництво МНС усі звинувачення на адресу пожежників спростовує. Більше того, на думку заступника начальника управління рятувальних сил ГУ МЧС у Рівенській області Богдана Данилюка, його підлеглі діяли відповідно до інструкцій: — Я переконаний, здолбунівські пожежники зробили все, що від них залежало. Інша річ, що об’єм води, якаий вміщається в спецавтомобіль, недостатній для того, щоб загасити таку пожежу. В таких випадках має виїжджати два автомобілі, але через скрутне фінансове становище районів на місце прибув тільки один. Це проблема не лише Здолбунова, а й всієї України. Щодо тих висловів, які нібито сказали наші працівники на адресу потерпілих, я більш ніж переконаний, що такого не було. Ми проводили з цього приводу службове розслідування, робили навіть очну ставку зі своїми працівниками. Інформація не підтвердилася. Висловили своє незадоволення мешканці вул. Фабричної, 6 і бездіяльністю Здолбунівської районної адміністрації. Її голова Світлана Ніколіна заявила, що допомоги ніякої не буде, бо в районному бюджеті немає коштів. Лише згодом, після декількох днів безперервних візитів, як стверджують мешканці згорілого будинку, їм вдалося добитися від голови району по тридцять гривень допомоги. Щоправда, отримати ці кошти вони зможуть лише в середині наступного місяця. — Ми порадилися з міським головою, — резюмувала пані Ніколіна, — і вирішили, що найкращим варіантом допомоги будуть не гроші. Звичайно, можна було б людям дати по 5 тисяч гривень, але що б вони з ними зробили. Нову хату точно не збудували б. Ми ж серйозно зайнялися цим питанням. Надали людям тимчасові помешкання, а тим часом виготовляємо проект нового будинку і залучаємо спонсорів.