Аби зрозуміти механізм, з допомогою якого можна ввести в оману главу держави, слід знати, що таке «грант». Ця приваблива штучка прийшла в наші краї разом з іноземними фондами, які дуже хотіли допомогти Україні подолати економічну кризу. Виглядає це приблизно так. Який-небудь фонд має гроші для допомоги українцям у розвитку чогось. Від статевого виховання солдатів першого року служби до виведення нової породи українських степових страусів. Гроші для благородної мети роздаються порціями тим людям і організаціям, які довели грантодавцям, що здатні щось дуже потрібне розвивати. За понад десять років хоч трохи помітних результатів у будь-якій галузі — від літератури до комп’ютерних технологій — використовувачами грантів в Україні досягнуто не було. Зате виросли і змужніли сотні й тисячі «грантоїдів», котрі навчилися успішно «доїти» іноземні, а тепер і вітчизняні фонди на предмет десятків чи навіть сотень тисяч для здійснення заздалегідь нездійсненних проектів. Під цю справу організовуються різноманітні «фундації» та «ресурсні центри», які представляють собою одного чи кількох спритників, що навчилися одержувати дармові гроші.
Аби зрозуміти механізм, з допомогою якого можна ввести в оману главу держави, слід знати, що таке «грант». Ця приваблива штучка прийшла в наші краї разом з іноземними фондами, які дуже хотіли допомогти Україні подолати економічну кризу. Виглядає це приблизно так. Який-небудь фонд має гроші для допомоги українцям у розвитку чогось. Від статевого виховання солдатів першого року служби до виведення нової породи українських степових страусів. Гроші для благородної мети роздаються порціями тим людям і організаціям, які довели грантодавцям, що здатні щось дуже потрібне розвивати. За понад десять років хоч трохи помітних результатів у будь-якій галузі — від літератури до комп’ютерних технологій — використовувачами грантів в Україні досягнуто не було. Зате виросли і змужніли сотні й тисячі «грантоїдів», котрі навчилися успішно «доїти» іноземні, а тепер і вітчизняні фонди на предмет десятків чи навіть сотень тисяч для здійснення заздалегідь нездійсненних проектів. Під цю справу організовуються різноманітні «фундації» та «ресурсні центри», які представляють собою одного чи кількох спритників, що навчилися одержувати дармові гроші. Випадок із рівнянином Іваном Мартинюком, який одержав грант у 50 тисяч гривень за президентською програмою на вирощування саджанців огірків та винограду за передовою технологією, був би ще одним із низки йому подібних, якби не одна обставина. Одержавши із рук Леоніда Кучми документ про надання йому гранта і поручкавшись із самим Президентом, Іван Мартинюк був незабаром затриманий у Радивилові за збут фальшивих грошей. Спритний огірковод намагався продати несправжні купюри у 50 євро, на чому й «погорів». Покупці валюти виявилися більш уважними, ніж комісія, що вивчала документи, надані Мартинюком для одержання президентського гранта. Тепер впроваджувач передових технологій у садівництві думає про свою долю у слідчому ізоляторі. Бо ж нема кому одержати черговий транш гранта, який очікує лауреата по цей бік тюремної стіни. Так тепер і залишиться країна без передової технології й не виростить огірків та винограду на радість Леоніду Кучмі й всьому прогресивному людству. Що цікаво, кореспондентам «РВ» так і не вдалося впродовж тижня з’ясувати, чи є в Івана Мартинюка земля, на якій він ніби мав «освоювати» президентські, а точніше бюджетні, тобто наші з вами гроші. А що, коли і решта лауреатів, яким Леонід Кучма надав гроші для наукових експериментів у сільському господарстві, теж займаються дещо іншим? Ясно, що главі держави не до того, щоб особисто вникати у програми пошукувачів грошей у президентських програмах. Для цього у Кучми є відповідні референти і помічники, які мають відібрати достойних і вишикувати їх у визначений день і час для почесного рукостискання із самим Президентом. Навряд чи варто звинувачувати когось конкретно. Випадок із шахраєм Мартинюком просто висвітлив на найвищому рівні те, що є повсюди і повсякчас. Життя, бізнес і в тому числі сільськогосподарський, розвивається не завдяки, а всупереч програмам, які приймаються «нагорі». Копійчані за мірками держави гранти або такі ж копійчані кредити на молодіжні квартири, або інші подібні речі всього лише годують купу бюрократів. Бо ж гроші не можна дати кому-небудь. Треба відібрати достойних. Ось і сидять дяді й тьоті на хороших зарплатах і відбирають. Зокрема, Мартинюка відібрали із сотень кандидатів на грант. І головне! Прочитавши історію про шахрая, який «розвів» на гроші самого Кучму, не поспішайте писати заявки на гранти. Там все давно розподілено і роздано. Власне, як і всюди.
