Чи не найлегше знайти роботу влітку, принаймні сезонну. Пропозицій вистачає: відкриваються вакансії в літніх барах, ресторанах, офісах фірм і, звичайно, в аграрному секторі. Щоб влаштуватись на роботу хоча б на кілька місяців, люди прямують з міст у села і навпаки. В переважній більшості працевлаштування на сезонну роботу нелегальне. Без оформлення договору, трудової книжки. Але це означає відсутність будь-яких соціальних гарантій.
Нехтуючи договором, люди по суті погоджуються тимчасово стати рабами. У роботодавця щодо таких найманих працівників немає жодних зобов'язань. Він навіть може не заплатити за роботу, і таких випадків вистачає. "Працював минулого літа на сільськогосподарському підприємстві, робота досить важка, від зорі до зорі. Вся оплата — тарілка борщу і 10 гривень на день, — розповідає рівнянин Віктор. — Хоч би й так! У мене раніше була робота, теж нелегальна. Тому коли підприємство закрилося, я не зміг стати на біржу праці, допомоги немає. А жити якось треба. Ось і перебивався випадковими заробітками. Зараз літо, буду знову шукати роботу на фермі. Куди мені подітися?" Власники підприємств добре знають, що внаслідок економічної кризи багато людей потрапили у безвихідне становище, і користуються цим. "Ми працювали на підприємстві під Києвом, — каже Олена, мешканка Здолбунова. — Коли настав час розраховуватися, нам не заплатили і половини обіцяного. Хотіли скаржитися, та кому? Офіційно нас на роботу не оформили, домогтися правди не можемо". З такими ризиками нелегальні працівники стикаються не тільки на сільськогосподарських роботах. Нелегальна робота не дає жодних гарантій і в місті. Зокрема, це серйозна проблема навіть для столиці України. Сюди масово їдуть люди з провінції, щоб працювати на будівництві, продавати товари на ринках, працювати на виробництві. І дуже часто — нелегально. Масштаби явища вражають. За даними Інституту демографії і соціальних досліджень, у Києві близько мільйона трудових мігрантів живуть без реєстрації. Ці люди зазвичай отримують невелику зарплатню, живуть в поганих умовах (найчастіше винаймають тільки ліжко, без можливості повноцінно відпочити, або живуть там, де працюють) та працюють без відпустки. Зрозуміло, що в разі нещасного випадку на виробництві — а на нелегальних роботах мало піклуються про якісну охорону праці — при отриманні каліцтва або тимчасовій втраті працездатності роботодавець не несе перед ними жодних зобов'язань. "Скаржитися у таких випадках нікому, деякі намагалися, але нічого не домоглися, — каже мешканець Дубровиці Святослав, який вже три роки заробляє на хліб у столиці. — Ми зовсім безправні, по суті, нас ніби й немає. Дивно, що держава цього ніби не помічає". Юристи радять не погоджуватися на нелегальне працевлаштування навіть на сезонних роботах — з досвіду вони знають, яку небезпеку це приховує. Але визнають, що часом у громадян просто немає іншого вибору. Іноді працівник і не здогадується, що працює нелегально — роботодавець йому про це просто не повідомив. "Я громадянин і мешканець України, пропрацював п'ять років у фірмі. Коли звільнили, я дізнався, що мене навіть не оформили, в трудовій книжці запису не було, хоча заяви та всі необхідні документи здавав: ксерокопії свідоцтв, паспорта, дипломів. Як мені бути? Не знаю, до кого звертатися", — нарікає відвідувач одного з інтернет-форумів в коментарях під статтею, присвяченою проблемам нелегального ринку праці. Інший коментатор радить усім звернути увагу на службу таксі, яка не сплачує податки, приймає водіїв на роботу без документів, не має ніяких страховок. Чорний ринок праці в Україні, схоже, захоплює нові сфери діяльності. Проблема справді серйозна. За даними уряду, в Україні з 20 мільйонів працездатних громадян офіційно працюють лише 13 мільйонів. Ще близько 5 мільйонів людей залишаються поза легальним ринком праці. Мало того, що мільйони громадян країни абсолютно безправні, багато втрачає держбюджет. В Європі ситуація з чорним ринком праці набагато легша, хоча, за деякими даними, 5% європейців іноді працюють нелегально. Проте в ЄС досить успішно ведуть з цим боротьбу — нелегальне працевлаштування визнано тут новою формою рабства. Цікавими є дані опитування, проведеного мережею інститутів TNS Opinion & Social (було опитано 26755 європейців, старших 15 років у 27 країнах-членах ЄС, похибка вибірки становить 1,9-3,1%). На думку респондентів, найбільший ризик викриття нелегальної роботи — в улюбленій українськими гастарбайтерами Португалії (так вважають 50% респондентів), далі йдуть Литва (47%) і Естонія (46%). Найменший ризик — у Швеції (14%), Данії (16%) та Болгарії (18%). При цьому 60% респондентів вважають, що покаранням за нелегальну роботу є сплата всіх податків і виплат по соціальному страхуванню разом зі штрафом, 18% — сплата податків та соціальних відрахувань без штрафу, 7% — ув'язнення. Насправді в деяких країнах ініціюють суворіше покарання за працевлаштування громадян інших держав, які не мають відповідного дозволу. Врешті-решт, серед опитаних 41% вважає, що найчастіше таку роботу виконують безробітні, а 23% вважають, що це нелегальні мігранти. За інформацією столичної Державної податкової адміністрації, тільки протягом минулого року у Києві виявили понад 12 тисяч нелегальних працівників. Кілька тисяч з них — це мешканці Рівненщини. За підсумками перевірок, бюджет одержав близько 58 мільйонів несплаченого раніше податку на доходи фізичних осіб. А це ті гроші, яких так не вистачає в бюджеті на дороги, школи, лікарні і інші соціальні потреби країни.
