Колишня працівниця Рівненської АЕС, яка виїхала з України, хотіла поновитись на роботі.
У день повномасштабного вторгнення росії в Україну машиністка насосних установок гідротехнічного цеху Рівненської АЕС, основним обов’язком якої було безперебійне забезпечення споживачів водою, перебувала у щорічній відпустці за кордоном.
Оскільки авіасполучення припинилося, вона не змогла вчасно повернутися і вийти на роботу, тому роботодавець надав їй 14 днів відпустки без збереження заробітної плати, відмовивши у продовженні щорічної відпустки, посилаючись на наказ, яким призупинено дію графіків щорічних відпусток персоналу ВП РАЕС, відкликано з відпусток керівників усіх ланок управління, оскільки об’єкт своїх потужностей не зменшував і продовжував генерацію електроенергії.
Після закінчення відпустки атомниця на роботі не з’явилася, до виконання трудових обов’язків не приступила, а подала до компетентних органів однієї з європейських країн заяву про надання тимчасового захисту для переміщених з України осіб і вперше на кілька днів до рідної держави повернулася в липні 2023 року.
У телефонному режимі позивачка роз’яснила комісії уповноважених працівників гідротехнічного цеху Рівненської АСЕ, що до України повертатися не збирається, на роботу виходити не планує, письмові пояснення надати відмовляється.
Наказом генерального директора жінку було звільнено з посади у зв’язку з прогулом без поважних причин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — ЗКпП України).
Це й стало підставою для її звернення у січні 2024 року до суду з позовом до роботодавця про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рівненський апеляційний суд вважає відмову у задоволенні позовних вимог позивачки судом першої інстанції законною, а апеляційні вимоги її представниці — безпідставними
У цій справі не встановлено наявності істотних обставин, які об’єктивно перешкоджали явці на роботу позивачки після закінчення усіх наданих їй роботодавцем відпусток.
На території Рівненської області бойові дії не велися, тимчасової окупації територій цього регіону немає, а позивачка працювала на об’єкті критичної інфраструктури, який генерує електроенергію в умовах надмірного навантаження, тому дистанційне виконання нею службових обов’язків неможливе.
