Після отримання Томосу про автокефалію Православної Церкви України в Інтернеті було створено онлайн-карту, на якій позначали парафії УПЦ МП, що перейшли до Православної Церкви України. Довгий час на карті, де позначено Рівненську область, не було таких позначок. Переходили на Волині, Тернопільщині, Київщині, Закарпатті, Вінниччині. Та де завгодно, але не в нашій області. Але після Різдвяних свят процес пішов і в нашій області.
Зона особливої уваги
Рівненщина, на перший погляд, може видаватись периферією України. Однак це лише на перший погляд. Адже саме тут, на нашій території, у різні епохи відбувались події, які сприяли розвитку України чи сповільнювали занепад. Особливо це стосується віри. Тільки задумайтесь над деякими фактами.
Видатний першодрукар Іван Федоров, після того як у Москві замайоріла перспектива попрощатись з життям, втікає в Україну. Бо цар не дуже прихильний до винаходів і новацій. І не просто в Україну, а до Острога, де Костянтин Острозький створив для Федорова друкарню і фінансував роботи з друкування книжок.
Тут же, в Острозі, викладав грецьку мову Вселенський патріарх Кирило Лукаріс, якого було потім задушено у Стамбулі за наказом турецького султана Мурада ІV. Та й був період, коли всерйоз розглядалась можливість перенесення патріаршого престолу до Острога. Щоправда, цим задумам не дано було здійснитись.
У ХХ столітті саме Україна, а пізніше Західна Україна, стає острівцем збереження православ'я. Після того, як церкву було знищено більшовиками в Росії, тут утворюється Українська Автокефальна Православна Церква, духовенство якої стає опорою в боротьбі за збереження української державності.
Після приходу більшовиків на Західну Україну в 1939 році почалось знищення УАПЦ. Але напад Німеччини на СРСР в 1941 році не дав більшовикам завершити розпочате. І під час німецької, а потім і радянської окупації священики, церкви і монастирі часто ставали прихистком вояків УПА. Для прикладу, поранених повстанців переховували та лікували навіть у Почаївському монастирі. А саме на нашій території найдовше тривала боротьба УПА.
Всі ці та багато інших історичних моментів привели до того, що Волині (територіальній Волині, куди входить Рівненська, Волинська та частина Хмельницької й Житомирської областей) радянські, а згодом і російські спецслужби та російська церква, приділяли особливу увагу.
Згадайте хоча б візит патріарха Кіріла у 2009 році. Майже половину свого першого візиту в Україну патріарх Кіріл провів на Рівненщині. Тут він відвідав Корецький жіночий монастир, Свято-Воскресенський собор у Рівному (підвальний храм) та Городоцький жіночий монастир. І не просто відвідав за один день. А мало не половину свого перебування в Україні прожив на Рівненщині. З особливою увагою російська церква ставилась і до призначення тут священиків.
Протриматись 4 місяці
Попри довге затишшя на релігійній ниві, процес все ж почався. Першою від УПЦ МП до Православної Церкви України перейшла громада Хрестовоздвиженського храму села Деражне Костопільського району. Згодом перейшла до української церкви громада ще одного села Костопільського району. За рішенням громади у підпорядкування ПЦУ перейшла Свято-Преображенська церква села Жалин.
Перейшла до Православної Церкви України також церква Казанської ікони Богоматері в селі Урвенна Здолбунівського району.
У багатьох селах області відбуваються збори релігійних громад щодо переходу до Православної Церкви України. Для прикладу, збори пройшли в селах Маслянка, Малі Дорогостаї, Брищі у Млинівському районі, де переважна більшість висловилась за перехід від УПЦ МП до ПЦУ. У селі Розваж на Острожчині прихожани зібрали більше двохсот підписів. І цей перелік можна продовжувати.
Загалом по Україні з УПЦ МП до Православної Церкви України перейшло вже більш як сто парафій. Однак найбільше перепон щодо переходу релігійних громад під юрисдикцію ПЦУ чиниться з боку священиків Московського патріархату. За інформацією з поінформованих джерел, столичне керівництво УПЦ МП дало вказівку священикам на місцях: «протриматись чотири місяці. Поки в Україні не з'явиться новий президент». Що має відбутись далі? Думаю, навряд чи щось вже зміниться для Російської Православної Церкви в Україні. Тут лише можна процитувати Степана Бандеру, який казав: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!».
Олексій Кривошеєв.