Зона особливої уваги
Рівненщина, на перший погляд, може видаватись периферією України. Однак це лише на перший погляд. Адже саме тут, на нашій території, у різні епохи відбувались події, які сприяли розвитку України чи сповільнювали занепад. Особливо це стосується віри. Тільки задумайтесь над деякими фактами.
Видатний першодрукар Іван Федоров, після того як у Москві замайоріла перспектива попрощатись з життям, втікає в Україну. Бо цар не дуже прихильний до винаходів і новацій. І не просто в Україну, а до Острога, де Костянтин Острозький створив для Федорова друкарню і фінансував роботи з друкування книжок.
Тут же, в Острозі, викладав грецьку мову Вселенський патріарх Кирило Лукаріс, якого було потім задушено у Стамбулі за наказом турецького султана Мурада ІV. Та й був період, коли всерйоз розглядалась можливість перенесення патріаршого престолу до Острога. Щоправда, цим задумам не дано було здійснитись.
У ХХ столітті саме Україна, а пізніше Західна Україна, стає острівцем збереження православ’я. Після того, як церкву було знищено більшовиками в Росії, тут утворюється Українська Автокефальна Православна Церква, духовенство якої стає опорою в боротьбі за збереження української державності.
Після приходу більшовиків на Західну Україну в 1939 році почалось знищення УАПЦ. Але напад Німеччини на СРСР в 1941 році не дав більшовикам завершити розпочате. І під час німецької, а потім і радянської окупації священики, церкви і монастирі часто ставали прихистком вояків УПА. Для прикладу, поранених повстанців переховували та лікували навіть у Почаївському монастирі. А саме на нашій території найдовше тривала боротьба УПА.
Всі ці та багато інших історичних моментів привели до того, що Волині (територіальній Волині, куди входить Рівненська, Волинська та частина Хмельницької й Житомирської областей) радянські, а згодом і російські спецслужби та російська церква, приділяли особливу увагу.
Згадайте хоча б візит патріарха Кіріла у 2009 році. Майже половину свого першого візиту в Україну патріарх Кіріл провів на Рівненщині. Тут він відвідав Корецький жіночий монастир, Свято-Воскресенський собор у Рівному (підвальний храм) та Городоцький жіночий монастир. І не просто відвідав за один день. А мало не половину свого перебування в Україні прожив на Рівненщині. З особливою увагою російська церква ставилась і до призначення тут священиків.
Протриматись 4 місяці
Попри довге затишшя на релігійній ниві, процес все ж почався. Першою від УПЦ МП до Православної Церкви України перейшла громада Хрестовоздвиженського храму села Деражне Костопільського району. Згодом перейшла до української церкви громада ще одного села Костопільського району. За рішенням громади у підпорядкування ПЦУ перейшла Свято-Преображенська церква села Жалин.
Перейшла до Православної Церкви України також церква Казанської ікони Богоматері в селі Урвенна Здолбунівського району.
У багатьох селах області відбуваються збори релігійних громад щодо переходу до Православної Церкви України. Для прикладу, збори пройшли в селах Маслянка, Малі Дорогостаї, Брищі у Млинівському районі, де переважна більшість висловилась за перехід від УПЦ МП до ПЦУ. У селі Розваж на Острожчині прихожани зібрали більше двохсот підписів. І цей перелік можна продовжувати.
Загалом по Україні з УПЦ МП до Православної Церкви України перейшло вже більш як сто парафій. Однак найбільше перепон щодо переходу релігійних громад під юрисдикцію ПЦУ чиниться з боку священиків Московського патріархату. За інформацією з поінформованих джерел, столичне керівництво УПЦ МП дало вказівку священикам на місцях: «протриматись чотири місяці. Поки в Україні не з’явиться новий президент». Що має відбутись далі? Думаю, навряд чи щось вже зміниться для Російської Православної Церкви в Україні. Тут лише можна процитувати Степана Бандеру, який казав: «Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!».
Олексій Кривошеєв.
