Формально — напередодні Міжнародного жіночого дня, а по суті -наближаючись до парламентських виборів, Президент України під час розширеного засідання Кабміну, що відбулося 7 березня нинішнього року, озвучив зміст своїх соціальних ініціатив, спрямованих на повернення довіри виборців. Оголошений список складається з двох категорій посилань.
Стратегічних напрямів, що виконують функцію обгортки президентських завдань-обіцянок, як полічили самі їхні упорядники, виявилося загалом усього чотири. Перший із них буцімто спрямований на вирішення справді актуального не тільки для влади, а й для всього суспільства завдання — відновлення довіри суспільства до державної політики. Йдеться про дотримання принципу соціальної справедливості і максимальне зменшення пільг для тих, хто їх не потребує. Втім, знайти у нашій країні, навіть серед верхніх соціальних верств, громадян, готових добровільно відмовитися від бодай крихти «законом призначених» пільг, украй важко. Різниця лише в тому, як підказує народна мудрість, що в когось супчик ріденький, а в когось — перли дрібненькі. Отож перерозподіл пільгового пирога — завдання хоча й дуже важливе, але вкрай складне для виконання (див. коментарі експертів). Кожен уряд ставив перед собою це завдання. У підсумку наша «соціалка» — монстр, за обтяжливістю якого для економіки країна опинилася у першій п’ятірці світових «лідерів». Другий напрям — комплексна зміна підходів до оплати праці, сплати податків та соціального страхування. Це нові механізми розподілу результатів економічної діяльності, які б стримували подальшу соціальну й економічну поляризацію суспільства, підвищували рівень доходів працюючого населення та соціальне забезпечення незабезпечених верств. Одним зі шляхів вирішення зазначеного завдання було названо запровадження податку на розкіш. Можливо, йдеться не про збиткування, яким є попередні напрацювання Кабміну в цій сфері? Третій напрям — «глибока модернізація сфери соціального забезпечення», перехід від безсистемних виплат до адресної допомоги і соціальних послуг, які відповідають потребам кожної конкретної людини та сім’ї. І, нарешті, четвертий напрям — сприяння ефективній зайнятості та створенню робочих місць для громадян. При цьому працездатні особи мають отримати можливість повністю забезпечити потреби свої та своєї сім’ї, не звертаючись по допомогу до держави. При цьому «створення робочих місць має розглядатися не як самоціль — а тільки як спосіб реалізації масштабної національної стратегії модернізації. Нові робочі місця покликані забезпечити нову якість економічного зростання». Погодьтеся, що в першому переліку, незважаючи на наявність певних варіацій, не міститься принципово нічого нового — такі посилання за минулі двадцять років країна неодноразово чула зі своєї найвищої трибуни. А виконання таких президентських завдань теж багаторазово провалювалося й завалювалося на етапі їхньої безпосередньої реалізації. Що ж стосується конкретних пряників, то й тут президентське оточення не видало нічого якісно нового. Навіть ідея відновлення виплат вкладникам Ощадбанку СРСР компенсацій за знеціненими вкладами виявилася запозиченою у головного політичного опонента. Підвищення пенсій та виплат непрацездатним — теж загалом традиційний рецепт купівлі симпатій однієї з найбільш активних та дисциплінованих груп виборців. І навіть ідея з програмою «Доступне житло» теж зовсім не нова, хоча й справді могла б стати проривною у разі її належної реалізації. Ціна питання — приблизно 16 млрд.грн. «Разом із виплатами за вкладами — це приблизно 16 млрд. грн. нинішнього року», — повідомив Сергій Тігіпко. Адже тільки збільшення з 1 травня пенсій 9 млн. пенсіонерів у середньому на 100 гривень виллється нинішнього року держскарбниці орієнтовно у 7,2 млрд. грн. Плюс ще 6 млрд. знадобиться на виплати по одній тисячі 6 млн. тих, хто їх недоотримав у часи прем’єрства Юлії Тимошенко. 16 млрд. грн.— це близько 4-5% запланованих на нинішній рік бюджетних видатків. Отож сума загалом досить посильна для держскарбниці (хоча й здатна спровокувати дестабілізацію держфінансів у разі реалізації несприятливих макросценаріїв). Принаймні, незважаючи на деякі сумніви експертів, чиновники дружно запевняють, що держбюджет цілком у змозі впоратися із завданням Президента. Джерела, які заявлені Тігіпком, — близько 3 млрд. грн., що можуть додатково надійти до бюджету після прийняття ВР ініційованого Мінсоцполітики закону про податок на багатство, а також прийняття Кабміном рішення про впровадження оподаткування операцій із офшорними компаніями (невже збудеться?). Решту, за словами віце-прем’єра, можна акумулювати надходженнями від державних митної та податкової служб. На «історичному» засіданні уряду, як його охарактеризував прем’єр-міністр Микола Азаров, він сам тут-таки пообіцяв, що уряд підготує поправки до бюджету на 2012 рік з урахуванням нової соцполітики. За словами прем’єра, уряд повинен виконати президентські завдання «за рахунок зростання економіки, оптимізації адміністрування податків, збільшення виробництва». Розпливчастість формулювань означає, що конкретних джерел надходжень поки що точно не визначено, тож недавно призначеному міністру фінансів Юрію Колобову ще доведеться з цим питанням як слід розібратися. Ну, а вітчизняній економіці ще належить перетравити процес роздачі передвиборчих президентських пряників. Слава Богу, значного прискорення інфляції в результаті начебто не передбачається (за оцінками експертів, максимум на 1—2 відсоткових пункти), що в нинішній ситуації ніби не так і страшно. Тож особливої шкоди (якщо в держбюджеті вдасться звести кінці з кінцями) від них очікувати не доводиться. Втім, як і особливої користі для економіки (за винятком короткочасної активізації споживчої активності) — теж.
