Прикол із портретом

1635 0

Ми у соцмережах:

Прикол із портретом

Попереджаю одразу, мова буде не про самого Януковича, а про тих, хто його, перепрошую, портретує, а потім ці портрети у різних місцях розвішує. Різне говорять про портретованого, але не можу повірити у те, що він викликає до себе когось із підлеглих і дає вказівку розвісити там чи там таку-то кількість своїх зображень. Не може такого бути. А що тоді буває? Розпочнемо з того, про що нині пишуть і говорять, хоча це не головне. Що таке портрети Януковича на вулицях, з яких він вітає людей із тим чи іншим святом? Ви бачили, щоб у Франції, наприклад, висіли портрети Саркозі, який вітав би народ із Днем взяття Бастилії, чи щоб у США портрети Обами нагадували людям про настання Різдва Христового. Скажете, де Обама, а де Христос! І це справді так.

Попереджаю одразу, мова буде не про самого Януковича, а про тих, хто його, перепрошую, портретує, а потім ці портрети у різних місцях розвішує. Різне говорять про портретованого, але не можу повірити у те, що він викликає до себе когось із підлеглих і дає вказівку розвісити там чи там таку-то кількість своїх зображень. Не може такого бути. А що тоді буває? Розпочнемо з того, про що нині пишуть і говорять, хоча це не головне. Що таке портрети Януковича на вулицях, з яких він вітає людей із тим чи іншим святом? Ви бачили, щоб у Франції, наприклад, висіли портрети Саркозі, який вітав би народ із Днем взяття Бастилії, чи щоб у США портрети Обами нагадували людям про настання Різдва Христового. Скажете, де Обама, а де Христос! І це справді так. Тому що портрети Обами, Саркозі чи якого іншого керівника цивілізованої (підкреслюю!) держави можуть з’явитися на вулицях лише в одному випадку: коли той бере участь у новій виборчій кампанії і хоче обратися на посаду ще раз. Коротше, портрет на вулиці — це передвиборча агітація. Принаймні так вважають у всьому цивілізованому світі. У нас все трохи інакше, але проблеми з портретами Януковича на вулицях, про які нещодавно повідомлялося, свідчать, що розуміння ситуації доходить і до нас. Та я, власне, не про те. Це так, до слова прийшлося. Я про інші портрети Януковича. Днями бачив такий у магазині бурштинових сувенірів. Спробував уявити собі потенційного покупця цього портрета. Нормальне маркетингове дослідження, я сподіваюсь, виробник провів, інакше не витрачався б на виготовлення товару. Ви собі такий портрет купили? Чи купите? Чи хочете купити? Чи, може, кому подарувати бажаєте? Багато-багато років тому у мене, сімнадцятирічного хлопця, з’явилась власна кімната — батьки одержали квартиру. Ось тоді я уперше в житті з власної волі купив і повісив на стіну портрет керівника держави. Точніше, не портрет, а плакат із зображенням Брежнєва за 17 копійок. Для приколу повісив, як тепер кажуть. Щоб такої кімнати ні у кого більше не було. Тепер таке може бути? Взагалі у когось вдома, навіть для приколу, портрет Януковича висить? Зате він успішно висить по кабінетах. Навіщо? Хіба було розпорядження ці портрети розвісити? Не вірю я у таке розпорядження. Це розпорядження, звісно, існує, але не на папері чи в електронному вигляді. Воно існує навіть не у головах тих, хто прикрасив кабінети тим портретом, а в іншому місці. Тому самому, яким бояться, яке прикривають, за яке беруть і так далі. Цей портрет вішають з елементарного тваринного страху, що йде з того самого місця. Ніби поважна зовні людина, а щойно влада зміниться — лізе на стіну портрета міняти. Чого ти лізеш? — хочеться запитати. Та будь ти хоч раз у житті мужиком! Якщо вже не можеш без картинок, то повісь на стіну герб чи прапор. Або просто нейтральне щось. Чого боїшся? За це тебе ніхто на покарає, скоріше навпаки — відзначать, що ти не такий, як усі. Колись, багато років тому, був у кабінеті одного обласного начальника. Портрет тодішнього глави держави (не Януковича) був у його кабінеті одразу у трьох примірниках. Один на стіні, а два на столі, один великий, а другий маленький. Тепер цей начальник керує одним із районів. Вгадайте з трьох разів, чий портрет тричі прикрашає його нинішній кабінет? А ті, старі, куди подів? Я насправді не знаю, що там у нього тепер. Але чомусь не боюся помилитися. І коли ті розвішувачі портретів по кабінетах розповідають про свою віру у Всевишнього, про свій патріотизм і таке інше, я знаю, що насправді вони одразу змінять або приховають подалі свої віру і патріотизм і замінять на інші, щойно це стане потрібно, аби опинитись у владі. Вони ніколи не зроблять нічого насправді потрібного для рідної землі. Лише для себе, для своєї кар’єри, для свого виживання, для свого бізнесу. І повісять на стіну чий завгодно портрет ані секунди не вагаючись. Ще раз згадав чомусь свою юність. Прикол із портретом Брежнєва я спробував повторити у війську, вирізавши той портрет з якогось журналу і приклеївши на стіні у каптерці. Назавтра портрет зірвали. Я ще раз — знову зірвали, і так було разів із п’ять, поки до мене не дійшло, що мого приколу багатонаціональний батальйон радянської армії розуміти не хоче. Пам’ятаючи про це, зовсім не дивуюсь нинішнім пригодам портрета Януковича.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також