1 червня Павло Гайдиш мав би святкувати свій 58 рік народження. Проте вітати чоловіка родині довелося у лікарні – без надії, що він зрозуміє хоч одне зі сказаних слів. Бо через недогляд у районній лікарні мешканець Дубровицького району перетворився на живу… мумію.
Весною Павло Гайдиш потрапив у рівненську міську лікарню. У чоловіка були проблеми з тиском, а коли зробили МРТ, лікарі сказали, що потрібна негайна операція: з двох боків мозку у нього були хронічні гематоми.
- Після операції батько провів півтора місяця у нейрохірургічному відділені на вулиці Карнаухова у Рівному, - розповідає невістка Павла Гайдиша Ніна Гайдиш. – Ми щодня приїздили, боролися, щоб він швидше одужав. Після таких операцій хворі самотужки не можуть деякий час рухатися, їм важко говорити. За кілька тижнів батькові полегшало: він уже говорив, самостійно їв, казали лікарі, що за трохи уже зміг би пересуватися на ходунах. Оскільки з Дубровиці далеко їздити, попросили перевести батька до районної лікарні, у неврологічне відділення, де йому мали би робити потрібні таким хворим масажі.
До Дубровиці Павла Гайдиша перевезли 17 травня. За словами Ніни Гайдиш, до вечора вона була у лікарні, а наступного дня прийшла о дев’ятій ранку і пробула до першої дня. За той час, за її словами, до палати з хворими медперсонал майже не приходив.
- Перше, на що звернули увагу, що у палатах немає спеціальних ліжок із бортами, аби хворі не падали. Коли йшла ввечері додому, попросила прив’язати батька, як це роблять у таких випадках. Зранку сама ж відв’язала і змінила підгузок, хоча мала би то робити санітарка. Та мені не важко, - продовжує пані Ніна. – Я ще в аптеку сходила за ліками, які написала лікарка, а в обід сказала, що мушу йти: була з дитиною і вона почала вередувати. Коли йшла, попросила медсестер поставити батькові катетер. Ті почали сміятися і сказали, щоб я когось з реанімації знайшла то зробити, бо вони не вміють. Після того, як звикла, що у Рівному кожні п'ятнадцять хвилин до хворих у палату хтось заходив, таке ставлення мене дуже здивувало. На прощання я ще раз попросила прив’язати батька. А вже за кілька годин ввечері зателефонував мій чоловік і сказав, що з лікарні повідомили – тато впав з ліжка.
Ніна Гайдиш розповідає, що від побаченого у лікарні родина жахнулася. Павла Гайдиша застали у судомах, з розбитою головою, накладеними швами та… у комі.
- Батько ще був при свідомості, коли впав з ліжка, - розповідає Ніна зі слів інших пацієнтів у палаті. – А коли його повезли зашивати, впав у кому другого ступеня. Чоловік швидко домовився із рівненським нейрохірургом, щоб батька знову повезли у Рівне. Але нам подали таку «швидку», що я злякалася. Коли наробила крику, швиденько знайшовся реанімобіль, проте лікарня навіть не хотіла надавати супровід. Сказали, що у нас є родичка медсестра – нехай вона їде. Врешті поїхав наш знайомий лікар. А якби ми не мали зв’язків? У Рівному батька знову прооперували. Лікарі були шоковані – гематома була таких розмірів, що йому довелося знести півчерепа. Тепер батькові потрібно ставити пластину і пройти дороговартісну реабілітацію. Він вийшов з коми, але нікого не впізнає. Неначе жива мумія… Його стан лікаря оцінюють як стабільно тяжкий і жодних шансів на те, що він знову буде сміятися, говорити, не дають…
.jpg)
Родина написала скарги у правоохоронні органи. Поліція наразі проводить розслідування, проте Ніна Гайдиш нарікає: справа рухається повільно, а дубровицький слідчий за місяць допитав тільки лікарку Наталію Андрусенко.
- Я писала скарги на трьох медсестер, які у той день чергували у відділенні, - каже п.Гайдиш. – Мені не потрібно, аби когось посадили до в’язниці, але я хочу справедливості. У них усіх заможні чоловіки і вину починають перекладати на санітарку. Мовляв, вона недогледіла. Але ж медсестри відділення навіть не заходять до хворих. Коли ми з чоловіком привезли батька, у нас перед очима упала старша жінка після інсульту. Ми її підіймали і боялися, що вона ушкодила собі щось. Коли прийшла медсестра і ми сказали, що, може, її на рентген, відповіла: навіщо, у неї ліва сторона відмовила і так. А жінка встала, бо не могла докликатися нікого, аби їй помріяли тиск. Спершу не висувала претензій до лікарки, але після розмови з нею, коли вона сказала: «А що ви хочете, щоб наші медсестри тримали вашого батька за руку?» - і що у них відділення відкритого типу, тобто родичі самі мають доглядати за хворими, я змінила свою думку. У прокуратурі мені правильно сказали: медперсонал має справлятися зі своїми обов’язками і так відповідати мені не мали права. Окрім того, з медкартки батька зник листок, де мало бути описано, що робили йому 18 травня. І ми досі не знаємо, хто зшивав батькові голову у Дубровиці.
Додзвонитися до керівництва Дубровицької районної лікарні не вдалося – телефони, вказані на сайті медзакладу не відповідають. Начальник обласного управління охорони здоров’я Юрій Осіпчук зазначає, що про інцидент у Дубровиці не знав. Проте скарга на управління таки надходила. Поки ж триває слідство і докази вини будь-кого з дубровицьких медиків не доведено, відсторонювати від посади чи звільняти нікого не будуть.
Алла САДОВНИК.
