Біля пагорба на вулиці Глибокій працює будівельна техніка — ймовірно, тут «виросте» ще один котедж, схожий на уже зведений неподалік. У цьому мікрорайоні давно збудовано житловий масив і живуть тисячі рівнян. Та мало хто здогадується, що колись цю частину території сучасного Рівного вкривало прадавнє море. Нині про те, що мільйони років тому тут плескалася велика вода, нагадує лише шар крейди у ґрунті. На нього звернула увагу відома краєзнавиця Галина Данильчук, яка роками досліджує історію Рівного.
Галина Данильчук, краєзнавиця:
— Я живу в тій місцині. Завжди змалечку знала, що у нас поряд є обрив — так ми його називали, і що там усі беруть крейду. Це вулиця Глибока, яка не випадково отримала таку назву, бо вона іде між двома пагорбами. Навпроти того будинку на моїх фотографіях колись був колодязь. Воду з нього уже не брали, вона була біла як молоко, бо там була крейда — це місце з мого дитинства мені досі сниться. Криниця не збереглася. Колись ми як збиралися, то камінці кидали — вони довго летять, доки дна дістануть. Там збиралися старші, всякі страшилки розповідали.
А пагорб далі закінчувався крутими схилами, де люди брали завжди крейду для своїх потреб: білили дерева навесні, підбілювали бордюри, хтось, можливо, мазав хату. Крейда була потрібною у господарстві, й за роки там вирили тунелі. Нам змалечку розказували різні легенди: туди не можна, «бо динозаври там живуть і жаби вилазять» — лякали батьки, щоб ми туди не лізли, бо може обвалитися.
Колись давно одна жінка взяла сокиру і вирубала там собі двометровий погреб — маленькі опори там стоять, але він немурований. Тому погребу більше 70 років, мабуть. Там ростуть зверху дерева, а він під низом.
А далі, якщо йти вулицею Глибокою, то вона виходить до перехрестя вулиці Князя Володимира і Романа Шухевича — по той бік починається вулиця Крейдяна. Назва також не випадково пов’язана з тою крейдою. Іде вона так до пагорба Тютькович. Оте Тютьківське кладовище — над Крейдяною вулицею, а далі починається мікрорайон «Північний».
Оцей зріз ґрунту, який я сфотографувала, мені дуже сподобався, бо чітко видно: верхній ряд іде земля темна, далі іде глина, потім є жовтенька лінія, де зустрічається кремінь, і далі — біла стіна крейди. Нині там стесують оцю землю під будівництво. Можливо, буде ще один котедж.
Якихось археологічних знахідок там навряд чи варто шукати. Я не фахівець у палеонтології, але пам’ятаю, що нам колись так пояснювали: льодовик йшов ніби «язиками», те море потім відступало. Ніби там, де зараз є бурштин, то була така острівна частина, а північ Рівного — наче прадавнє морське дно.
Мені подобається, що назва вулиці Білої чи Крейдяної прив’язується до місцевості. В нас майже немає зараз таких топонімів, які пояснювали б саме ландшафт. Крейдяна — це як залишок. Глибока — бо іде вниз між двома пагорбами, має нахил до Усті.
Олена РАКС.
Коментар
Дмитро Наумов, завідувач відділу природи обласного краєзнавчого музею, розповів Радіо Трек:
— Дном моря у давнину була майже вся Рівненська область. 65 мільйонів років тому, у кембрійський період, тут утворилася крейда. Ми маємо потужні її поклади. А що таке крейда? Це черепашки і найпростіші морські організми. Тож у нас можна знайти крейду, рештки черепашок молюсків, морських їжаків. А ось динозаврів — не знайдете. Бо вони жили у той період, коли у нас тут було море. Близько 40 мільйонів років тому море відійшло з нашої території. Якраз тоді і наш бурштин утворився. А щоб він утворився, треба було щоб смола сосен перебувала у воді.
