Галина Данильчук, краєзнавиця:
— Я живу в тій місцині. Завжди змалечку знала, що у нас поряд є обрив — так ми його називали, і що там усі беруть крейду. Це вулиця Глибока, яка не випадково отримала таку назву, бо вона іде між двома пагорбами. Навпроти того будинку на моїх фотографіях колись був колодязь. Воду з нього уже не брали, вона була біла як молоко, бо там була крейда — це місце з мого дитинства мені досі сниться. Криниця не збереглася. Колись ми як збиралися, то камінці кидали — вони довго летять, доки дна дістануть. Там збиралися старші, всякі страшилки розповідали.
А пагорб далі закінчувався крутими схилами, де люди брали завжди крейду для своїх потреб: білили дерева навесні, підбілювали бордюри, хтось, можливо, мазав хату. Крейда була потрібною у господарстві, й за роки там вирили тунелі. Нам змалечку розказували різні легенди: туди не можна, «бо динозаври там живуть і жаби вилазять» — лякали батьки, щоб ми туди не лізли, бо може обвалитися.
Колись давно одна жінка взяла сокиру і вирубала там собі двометровий погреб — маленькі опори там стоять, але він немурований. Тому погребу більше 70 років, мабуть. Там ростуть зверху дерева, а він під низом.
А далі, якщо йти вулицею Глибокою, то вона виходить до перехрестя вулиці Князя Володимира і Романа Шухевича — по той бік починається вулиця Крейдяна. Назва також не випадково пов’язана з тою крейдою. Іде вона так до пагорба Тютькович. Оте Тютьківське кладовище — над Крейдяною вулицею, а далі починається мікрорайон «Північний».
Оцей зріз ґрунту, який я сфотографувала, мені дуже сподобався, бо чітко видно: верхній ряд іде земля темна, далі іде глина, потім є жовтенька лінія, де зустрічається кремінь, і далі — біла стіна крейди. Нині там стесують оцю землю під будівництво. Можливо, буде ще один котедж.
Якихось археологічних знахідок там навряд чи варто шукати. Я не фахівець у палеонтології, але пам’ятаю, що нам колись так пояснювали: льодовик йшов ніби «язиками», те море потім відступало. Ніби там, де зараз є бурштин, то була така острівна частина, а північ Рівного — наче прадавнє морське дно.
Мені подобається, що назва вулиці Білої чи Крейдяної прив’язується до місцевості. В нас майже немає зараз таких топонімів, які пояснювали б саме ландшафт. Крейдяна — це як залишок. Глибока — бо іде вниз між двома пагорбами, має нахил до Усті.
Олена РАКС.
Коментар
Дмитро Наумов, завідувач відділу природи обласного краєзнавчого музею, розповів Радіо Трек:
— Дном моря у давнину була майже вся Рівненська область. 65 мільйонів років тому, у кембрійський період, тут утворилася крейда. Ми маємо потужні її поклади. А що таке крейда? Це черепашки і найпростіші морські організми. Тож у нас можна знайти крейду, рештки черепашок молюсків, морських їжаків. А ось динозаврів — не знайдете. Бо вони жили у той період, коли у нас тут було море. Близько 40 мільйонів років тому море відійшло з нашої території. Якраз тоді і наш бурштин утворився. А щоб він утворився, треба було щоб смола сосен перебувала у воді.
