Мені, як, напевно, кожному рівнянину, завжди цікаво почитати, що про наше місто пишуть у столиці. Про які події з нашого життя повідомляють. Тому практично кожну новину з Рівного, яка з’являється у стрічці новин інформаційних агентств, намагаюся дочитати до кінця. Останню не дочитав. Бо повідомлялося у тій новині про те, як депутати нашої обласної ради голосували з приводу прапорів. Чому не дочитав? Тому що новина стосовно суперечок з приводу прапорів, мови, Степана Бандери чи ще чогось подібного насправді повідомляє зовсім про інше. Про те, що справи у влади — швах! Щораз, коли влада наша потрапляє у халепу, одразу починаються суперечки щодо прапорів, героїв чи мови.
Мені, як, напевно, кожному рівнянину, завжди цікаво почитати, що про наше місто пишуть у столиці. Про які події з нашого життя повідомляють. Тому практично кожну новину з Рівного, яка з’являється у стрічці новин інформаційних агентств, намагаюся дочитати до кінця. Останню не дочитав. Бо повідомлялося у тій новині про те, як депутати нашої обласної ради голосували з приводу прапорів. Чому не дочитав? Тому що новина стосовно суперечок з приводу прапорів, мови, Степана Бандери чи ще чогось подібного насправді повідомляє зовсім про інше. Про те, що справи у влади — швах! Щораз, коли влада наша потрапляє у халепу, одразу починаються суперечки щодо прапорів, героїв чи мови. Ось скажіть мені, чому питання про надання Героя Степану Бандері стало актуальним саме у 2009 році? Чим тоді так припекло це питання тодішнього Президента? Нічим. Тому що і тодішньому Президенту, і нинішньому, і попередньому немає жодної різниці, кого називати героєм, під яким прапором ходити чи сидіти і тому подібне. Головне для усіх президентів та їхніх опонентів — влада. І коли раптом скажуть, що аби здобути чи утримати владу, слід підняти прапор у зелений горошок, вони цей прапор піднімуть і поклянуться йому у вірності. Чим відрізняється нинішній голова адміністрації від колишнього першого секретаря? Нічим. І той і інший, аби зберегти своє місце, ловили кожен подих того, хто їх призначив, і колихалися разом із тим подихом. Скажете, що теперішні собі наколихали набагато більше, ніж колишні? Що не порівняти їхні статки? Так це ж нормально! Життя розвивається чи не розвивається? Кажете, як кому? А що нам заважає протестувати, коли ми незадоволені цінами, які зростають чи не щодня? Що нам зробить та влада, коли ми усі разом? Нічого не зробить. А ми і не повстанемо. Бо не знаємо, під який прапор стати, щоб раптом не програти. Не втратити того, що вже маємо. Колір прапора, повторюю, не має жодного значення. Інакше усі полковники та генерали у 1991-му подали б у відставку і пішли б услід за скасованим червоним прапором. Наскільки пам’ятаю, не пішов ніхто. Ні з армії, ні з міліції, ні з тих, як їх, забув? Та, власне, яка різниця? Але повернемося до нашої місцевої влади. Чого це раптом в обласній раді за прапори почали сперечатися? Ніби у вільній країні живемо. Ніхто нікому не забороняє підняти будь-який прапор і марширувати з ним по вулиці. Аби лише громадський порядок не порушував і на проїжджу частину не виходив. Гадаю, що разом із рішенням про прапори депутати ще якісь рішення прийняли. А щоб на ці рішення народ не звернув уваги, почали сперечатися про те, до чого насправді абсолютно щиро байдужі. Що станеться, якщо завтра, наприклад, скасують вихідні на восьме березня чи на перше травня? Нічого не станеться. Скасували вихідні на сьоме листопада і забули. І комуністи щось мовчать. Не вимагають відзначення «річниці жовтневої революції». Тому що начхати їм на ту революцію і на усе інше. Влада і нічого, крім влади! Таке гасло можна писати на спині кожного із наших владоможців. І переобирати їх якомога частіше. Щоб не засиджувалися. Інші ж бо теж хочуть про прапори посперечатися. Заодно і про бюджет щось між собою поговорити, і про землю, і про майно… Ось про це б повідомили інформаційні агентства. З подробицями. А то все про прапори та про прапори…
