Колись вони називалися комуністами. Комуністами не за переконаннями чи ідеями, а комуністами за належністю до партії, яка тоді була одна. Партійний квиток давав тоді його володарю кращі стартові можливості для просування по службі. А з певного рівня без цього квитка піднятися далі було неможливо.
Ця схема припинила функціонувати тридцять років тому, але охочі зробити кар’єру і досі шукають партію, яка вивезла б їх догори. До начальства, коротше. Звісно, що умови гри змінилися. Тепер приналежність до партії, яка допомагає стати начальником, є лише тимчасовою — від виборів до виборів. Причому в різних областях нашої неозорої батьківщини це можуть бути одночасно різні партії. У Тернополі одна, у Харкові друга, у Житомирі третя… Ну і головна партія теж зазвичай існує. Але недовго. Хто нині згадає «народно-демократичну партію», яка прагнула стати партією влади при Кучмі? Ніхто не згадає. І не тому, що пам’ять погана, а тому що колишнім членам цієї партії соромно про це згадувати. Так само як активістам ющенківської «Нашої України». Пригадайте, як п’ятнадцять років тому ледь не до бійки доходило у суперечці за місце очільника обласного осередку цієї партії, яке автоматично виводило до кабінету на шостому поверсі, що був від початку облаштований для першого секретаря обкому комуністичної партії. Потім цей кабінет належав обласному очільнику Партії регіонів, тепер — голові осередку партії, повну назву якої й не вимовиш одразу. Партії Порошенка, якщо простіше. Що буде далі? Що буде з тими порошистами за кілька тижнів, коли пройдуть вибори? Чи залишиться членський квиток БПП «Солідарність» такою собі «хлібною карткою» для її власника, чи його доведеться ховати подалі, як це сталося п’ять років тому з партійними квитками Партії регіонів? Який партійний квиток виграє цього разу? Не позаздриш нині тим порошистам. Чи то чіплятися за діючого президента до останнього дня, чи перебігти, поки не пізно, до того, хто почне роздавати «хлібні картки» у квітні? Ви бачили обличчя тих, хто агітує за Порошенка? Ні? То придивіться, упіймайте їхній погляд, щоб не встигли відвернутися. І побачите опущені очі людей, які розуміють, що займаються дурницями, але поки що вимушені це робити. Поки що. Тому що в разі поразки Порошенка усі ці люди розбіжаться за кілька секунд. Ну, а в разі перемоги одразу ж познімають з голів капюшони і гордо дивитимуться на нас поглядом переможців! Ну це, я думаю, навряд…
