У тому, що деякі «рідні» бізнесмени можуть не виконати своїх обіцянок на власному гіркому досвіді переконалася рівнянка Віра Петренко, яка разом з двома своїми знайомими вже тиждень перебуває у Польщі без обіцяної роботи, житла та грошей.
Пані Петренко їздить до Польщі на заробітки вже не вперше. Щоправда, раніше їздила безпосередньо на запрошення роботодавців на вирощування спаржі. Цього разу поїхати таким чином не вдалося, оскільки через кризу чимало поляків повернулися з інших країн додому і, відповідно, зайняли ще донедавна вакантні робочі місця. Жінка вирішила працевлаштуватися за кордоном через рівненське кадрове агентство «Інтер Персонал». — Мамі розмалювали досить непогані перспективи працевлаштування у Гданську, — розповідає донька Аліса Жмудовська. — Вона разом з двома знайомими мала працювати в пансіонаті. Обумовили і заробітну плату — 500 доларів на місяць. Мама погодилася, оскільки вже тривалий час сидить без роботи. А ще й за моє навчання та навчання мого брата потрібно платити. Послуги фірми з працевлаштування мамі та двом її знайомим обійшлися у 300 доларів кожній. Зі слів дівчини, все було нібито добре. Єдине непорозуміння виникло перед відправленням, коли працівниця агентства повідомила жінкам, що помер батько роботодавця, тому він не зможе їх зустріти. Але одразу додала, що цю проблему вона вирішить, доки ті будуть у дорозі. Як з’ясувалося згодом, цю проблему ніхто не вирішив. — Наступного дня мати передзвонила мені і сказала, що їх ніхто у Варшаві не зустрів, — продовжує пані Аліса. — А ще мати поскаржилася на те, що не може додзвонитися до агента фірми у Рівному. Спочатку та сказала, що виникли форс-мажорні обставини, але пообіцяла залагодити їх і передзвонити. Для початку обіцяла принаймні вирішити питання з місцем їхньої ночівлі. Минав час, вона ж не передзвонювала. Більше того, перестала відповідати на дзвінки мами, а згодом взагалі вимкнула телефон. За словами дівчини, жінки вирішили самі поїхати до того пансіонату у Гданську де їх мали взяти на роботу. Втім, коли вони туди дісталися, то там сказали, що працівники їм... не потрібні. Таким чином, жінки залишилися без роботи, житла та грошей. Аліса на прохання матері зустрілася з керівницею кадрового агентства, але нічого нового не дізналася. Жінка знову згадала про «форс-мажорні» обставини і порадила передати матері, щоб вони знайшли на вихідні дні де переночувати. А за кілька днів приїде представник зустрічаючої сторони і влаштує їх на роботу. Ситуація почала змінюватися після того, як на прохання Аліси до кадрового агентства навідалися одразу кілька журналістів місцевих ЗМІ. Під дверима фірми впродовж півторагодинного очікування «аудієнції» керівниці кадрового агентства, ми зустріли ще одну дівчину, яка теж втратила свої гроші. Вона мала їхати за програмою AU-PAIR на навчання до Німеччини. Цій дівчині взагалі виїхати не вдалося. Вона заплатила в агентство 260 євро, після чого їй сказали, що сім’я, яка мала її прийняти, відмовилася від своїх намірів. Мовляв, це теж своєрідний форс-мажор. Керівниця, дізнавшись про візит журналістів, одразу зв’язалася з жінками у Польщі і пообіцяла залагодити їхні питання. Навіть поцікавилася, на яку адресу їм можна вислати гроші для того, щоб вони там змогли пробути кілька днів, доки їх не забере роботодавець. Роботодавець справді їх забрав…через тиждень. До того ж, він представляв вже іншу — луцьку фірму. Цікавим є і той факт, що працівники луцького агентства сказали, що за влаштування наших працівників вони з людей гроші не беруть. Усі подібні витрати оплачують роботодавці. За цей час з рівненського кадрового агентства жінкам переказали 100 доларів на трьох. Як пояснили — компенсація витрат, за те що вони проїздили з Варшави до Гданська і назад. Решту витрат — затиждень проживання та харчування в чужій країні — жінкам повертати ніхто не став. Ще один цікавий факт — директор кадрового агентства «Інтер Персонал» Ольга Балабан — колишня працівниця міліційного відділу з боротьби з торгівлею людьми!
Коментар Ольга Балабан, директор кадрового агентства «Інтер Персонал»: — Раніше в нашого агентства таких проблем не було. Ми працюємо на цьому ринку вже рік. Маємо всі ліцензії. Після кризи стало працювати складніше, оскільки ми втратили 15 колишніх роботодавців. У даному випадку ми виконали усі свої умови, прописані в договорі, а те, що їх не зустріли у Польщі, це форс-мажорні обставини. Я цих жінок перед від’їздом до Польщі попереджала про те, що в роботодавця помер батько і їх ніхто не зможе зустріти, та вони все одно поїхали. Вони самі винні у цих проблемах. Але навіть за таких обставин ми їх не покинули й вирішуємо питання щодо їхнього працевлаштування.
