Дуже зворушливим був лист Галини Пухової, надрукований у вашій газеті 10 жовтня, в якому розповідалося про хамську поведінку підприємця-продавця на ринку «Андріївський». На мою думку, п.Галина належить до тієї категорії людей, які на рівному місці створюють проблеми, а потім героїчно намагаються їх подолати.
Дуже зворушливим був лист Галини Пухової, надрукований у вашій газеті 10 жовтня, в якому розповідалося про хамську поведінку підприємця-продавця на ринку «Андріївський». На мою думку, п.Галина належить до тієї категорії людей, які на рівному місці створюють проблеми, а потім героїчно намагаються їх подолати. Здавалося б, для чого створювати конфліктну ситуацію, коли тобі в чомусь відмовив продавець? Адже можна зробити два кроки і купити те саме печиво в іншого продавця або перейти через вулицю і зайти в супермаркет «Сільпо», де чекає те ж печиво в якій завгодно розфасовці. У народі кажуть: розумний вгору не піде, розумний гору обійде. Пані Галина ж пішла вгору, тобто по всіх інстанціях, псуючи нерви насамперед собі, бо скрізь її ввічливо «посилали». І, врешті, зробила висновок — треба створити ще одну інстанцію, щоб вона могла поскаржитися на хамство продавців (ще один тягар на бюджет, який ті самі продавці регулярно поповнюють). Ми живемо у часи, коли продавці стоять у черзі до покупця, тому не вірю, що підприємець-продавець просто так, по-хамськи, повівся з покупцем. Не вірю, тому що сам є підприємцем-продавцем і радий кожному, хто підійшов до мого прилавка. А якщо не підходитимуть, стану банкрутом. Якщо ж у продавця здали нерви, то значить його «дістали». Впевнений, що у більшості конфліктних ситуацій між продавцем і покупцем винні самі покупці. Запитайте у будь-якого продавця на ринку — скільки разів йому доводилося ковтати образи і мовчки уникати конфліктів. Є дуже багато інстанцій, де можна поскаржитися на продавця, але немає жодної, яка б захистила від хама-покупця. Чого варті, наприклад, люди, які зробили з ринків безкоштовні прокатні пункти. Купить людина річ, відгуляє у ній вечірку, а потім приносить її й вимагає повернути гроші. І ще добре, коли ця річ пахне тільки духами чи, в гіршому випадку, потом. Часто-густо на костюмі або сукні можна побачити все вечіркове меню. Пояснюєш такій людині, що річ не має товарного вигляду, тому поверненню не підлягає. І ось тут починається: і погрози, і просто хуліганська поведінка із скиданням товару з прилавка в багнюку. Хто чув про таких покупців? Правильно — ніхто! Бо нема куди і як на нього поскаржитися (документів своїх ще жоден покупець не пред’явив), та й, врешті-решт, покупець завжди правий (але ж, вибачте, не до такої міри!).
