Рівненський професор і радивилівський фермер нещодавно стали власниками запатентованого сорту волоського горіха під назвою «Сойка». Випробовують вирощене на Рівненщині дерево тепер у кількох регіонах України та у Білорусі, а заодно автори схрещують «Сойку» з іншими сортами, аби вивести найбільш смачний та родючий горіх.
Професор Національного університету водного господарства та природокористування Петро Скрипчук працює на кафедрі менеджменту та має ступінь доктора технічних наук. Кілька років тому з колегами пан Скрипчук створив громадську організацію «Зелені ініціативи Рівненщини», яка виступає за екологізацію виробництва та надає допомогу фермерам і громадам з організації садівництва, ягідництва та садово-паркового дизайну. Пан Скрипчук також очолює осередок Української горіхової асоціації у Рівненській області.
— Садівництво і горіхівництво мене цікавили все життя, — розповідає Петро Скрипчук. — А коли став професором та отримав певні здобутки, з’явився час і на своє хобі. Взяв участь у конференції щодо горіхівництва, потім з фермерами, зокрема з Михайлом Пакушем, вклали свої кошти і почали шукати у нашій та у сусідніх областях горіхи найкращої форми. Є близько 40 показників, за якими підбирається і формується сорт, це як зовнішні ознаки, так і характеристики плоду.
Пошук — не одного дня робота, він тривав у 2015-2016 роках, поки на Радивилівщині на малородючих ґрунтах, у заплаві Стира, ми не знайшли дерево, якому було близько 65-68 років. Ми це дерево оцінили, зрозуміли, що воно варте уваги і, фактично, почали його корувати.
Через рік, як знайшли горіх, Петро Скрипчук та Михайло Пакуш подали заявку до Міністерства аграрної політики (нині це Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства) й Українського інституту експертизи сортів рослин, аби запатентувати сорт. Близько року тривало листування та проходили різноманітні експертизи, горіх також передали на випробовування у Сумську область. Наказ Міністерства про реєстрацію інтелектуальних прав на «Сойку» вийшов лише у червні цього року.
— Наш горіх приблизно має розмір 3,8х4,2 см, він овальної форми, — розповідає професор. — Олійність горіха — близько 52%. За смаком він має 8-9 балів. Для розуміння, 9 балів — це найвища оцінка. Урожайність може сягати 60 кг з одного дорослого дерева. Цей сорт горіха є середньорослим, але ми ще його щеплюємо і на низькорослу підщепу, яку беремо з селекції Леоніда Шугіна, тобто формуємо нову цікаву для ринку пропозицію. Максимальний зріст такого дерева буде шість метрів. Зазначу, що середньорослий горіх– це 8-9 метрів, високорослий — 12-13 метрів.
Цього року також ми схрестили наш горіх з іншими сортами — низькорослими, латеральними, швидкоплідними, а також з білоруськими. Уже маємо насіння від них, а за років 4-5 побачимо результати. Також ми розмножуємо наш горіх чотирма видами щеплення: як зимовим щепленням, так і літнім куліруванням (робиться такий щиток наприкінці липня, на початку серпня), пізньовесняним щепленням замороженими живцями, а ще бруньками.
«Сойка» ще проходить випробовування на різних типах ґрунтів та у різних умовах як в Україні, так і в Білорусі. З білорусами налагодили співпрацю, розповідає Петро Скрипчук, у 2017-2019 роках, вигравши спеціальний грант на українсько-білоруське співробітництво щодо органічних ягідних культур. «Сойку» нині вивчають у Самохваловичах, де працює відділення аграрних наук Білоруської національної академії наук.
— Сім гектарів нашого горіха вже посадили у Рівненському районі — на біогумусі з опалого листя. Це експериментальний проєкт, — розповідає Петро Скрипчук. — У майбутньому плануємо перевести цей сад на органічне виробництво. Маємо також підтримку обласного департаменту АПК та Спілки фермерів, які пропонують нам організувати розсадник. Вивчаємо це питання, визначаємося, де саме його відкривати: можливо, у Радивилівському чи у Рівненському районі.
Купити саджанці «Сойки» може будь-хто — інформація про них є на спеціально створеній сторінці у Facebook «Горіхи Полісся». Проте зупинятися на досягнутому автори сорту не збираються — нині працюють над вдосконаленнями. За словами професора Скрипчука, хочуть досягти, аби окупність дерева була уже на 3-4-й рік.
Олеся АНТОНЕНКО.
