У день Святого Миколая п’ятирічний Славко сам собі зробив подарунок: з Рівного, де він мешкає останнім часом, він помандрував у... село, де його люблять та завжди чекають.
Саме там мешкає, окрім рідних Славка, ще й його товариш Мишко. Хтозна, як, чим і де закінчилася б ця подорож хлопчика, якби на одній з вулиць Рівного йому не зустрівся чоловік, який не міг пройти мимо самотньої дитини. Хлопчик привернув увагу чоловіка тим, що, незважаючи на прохолодну погоду, одяг на ньому був розхристаним, а взуття — незашнурованим. Чоловік вирішив передати юного мандрівника у міліцію. Витягнув мобільний телефон і в ту мить почув від малого: «Не треба міліції! Я їду в Понебель». Придивившись уважніше, чоловік впізнав у юному мандрівнику свого... сусіда, який бавився із його сином. Щоправда, Славко останнім часом мешкав із своєю бабусею у Рівному — жінка ходить на роботу, а малого доглядає її знайомий. Тож чоловік і відвіз хлопчика в село — до його родичів. — Побачивши малого, я заплакала. Добре, що Славка зустрів наш сусід, а то хтозна, що могло трапитися з ним у великому місті чи десь на дорозі. Я нагодувала дитину. А увечері він попросив, щоб розповіла йому казку. Ярослав у нас жвавий, веселий та хитрий хлопчик. Він каже, що хоче стати льотчиком. Так вже у нас склалося, що малого зараз виховує бабуся, саме її хлопчик і називає мамою, а татком — свого дідуся. Славко хоче, щоб вони жили разом, та доля, на жаль, розпорядилася інакше, — розповіла журналістам прабабця хлопчика Ольга Андріївна. А тим часом бабуся хлопчика, повернувшись з роботи і не знайшовши Славка, занепокоїлась і повідомила про його зникнення у міліцію. — Зникнення малолітньої дитини — це надзвичайна подія, тому Ярослава розшукували майже 200 наших працівників, — розповідає начальник Рівненського міськвідділу внутрішніх справ Віталій Чубаєвський.
