Розпочну із старої байки, яку почув ще минулого століття. Героя байки "Рабиновича" смертельно поранили у бою, і він просить товариша пристрелити його, аби він дарма не страждав. "Так у мене ж набої закінчилися", — відповідає той. "А ти у мене купи!" — пропонує помираючий "Рабинович". Згоден — чорний гумор. Згоден — абсурдна ситуація. Згоден — таке могло бути. Інакше не було б такої байки. Інакше не було би в нас сьогодні того, що ми маємо. А маємо ми таке: люди за свій рахунок одягають, озброюють і годують нашу армію при живому уряді, живому міністрі оборони і живому новообраному президенті.
Розпочну із старої байки, яку почув ще минулого століття. Героя байки "Рабиновича" смертельно поранили у бою, і він просить товариша пристрелити його, аби він дарма не страждав. "Так у мене ж набої закінчилися", — відповідає той. "А ти у мене купи!" — пропонує помираючий "Рабинович". Згоден — чорний гумор. Згоден — абсурдна ситуація. Згоден — таке могло бути. Інакше не було б такої байки. Інакше не було би в нас сьогодні того, що ми маємо. А маємо ми таке: люди за свій рахунок одягають, озброюють і годують нашу армію при живому уряді, живому міністрі оборони і живому новообраному президенті. А військові "жучки" продовжують красти, як крали вони споконвіку у всіх арміях світу, на усіх війнах та фронтах планети. Таке вже було в Росії, коли їхні військові "жучки" продавали у Чечні зброю місцевим партизанам, а молоді москалики, до яких ця зброя не дійшла, ставали "героями Росії". Посмертно. Ви розумієте, що у нас відбувається? Хто проти кого воює, хто ким командує, хто кому платить? Вже третій місяць у нас "чесна влада", а жодного із злочинців із влади минулої досі не посадили. Їх у нас замість цього "оголошують у розшук", переконавшись перед цим, що злочинці вже втекли. Міліція наша продається тисячами кому завгодно, а їхні товсті животи спокійно труться тепер у Донецьку та околицях біля усіх "конфліктуючих сторін". Упевнений, що "ринкова вартість" є тепер не лише у зброї та військової техніки, які невідомо як потрапляють до рук бандитів, а й у інформації про плани урядових сил, серед яких чи не кожен другий — потенційний або вже реальний зрадник. Коли кажуть, що тепер на Донбасі воюють усі, хочу поправити — не воюють усі, а торгують усі. Торгують усім, що продається, і смертю у тому числі. І лише тепер, коли завдяки нашій наскрізь гнилій владі разом із ще більш прогнилими міліцією, армією та КГБ, замаскованим під СБУ, нізащо гинуть українські патріоти, я почав розуміти усю глибину тої старої байки про "Рабиновича" на фронті. Герой байки тому й помирає, що в армії немає набоїв, які він перед цим вигідно продав. Та бажання заробити не полишає його навіть за мить до смерті. Те ж саме відбувається тепер із нашою владою, яка продовжує торгуватися в момент найбільшої небезпеки для усіх нас. Не вірить наша влада, що колишня, що теперішня, у те, що може померти. Влада чомусь упевнена, що зможе усіх нас із нашою свободою і безпекою продати, купити і ще раз продати, але дорожче. А ми що? А ми думаємо…
