Торік на мене образився мій давній товариш. Прочитав мою замітку у газеті і впізнав себе у трохи нетверезому відставному військовому, який ходив на парад 9 травня як "ветеран", хоча народився через тринадцять років після війни. Написав мені листа, в якому відстоював своє право ходити з медалями на парад 9 травня. Минув рік і тема знову стала актуальною. Я не про медалі. Подумавши рік, я погодився з тим, що мої однолітки мають право носити здобуті ними нагороди де завгодно і коли завгодно. Чому ні? Вільні люди у вільній країні! Так само прихильники комунізму чи соціалізму мають право хоч цілодобово розмахувати червоними прапорами. На здоров'я! Мене інше обурює не на жарт.
Торік на мене образився мій давній товариш. Прочитав мою замітку у газеті і впізнав себе у трохи нетверезому відставному військовому, який ходив на парад 9 травня як "ветеран", хоча народився через тринадцять років після війни. Написав мені листа, в якому відстоював своє право ходити з медалями на парад 9 травня. Минув рік і тема знову стала актуальною. Я не про медалі. Подумавши рік, я погодився з тим, що мої однолітки мають право носити здобуті ними нагороди де завгодно і коли завгодно. Чому ні? Вільні люди у вільній країні! Так само прихильники комунізму чи соціалізму мають право хоч цілодобово розмахувати червоними прапорами. На здоров'я! Мене інше обурює не на жарт. Чому заради того, щоб одні потрусили медалями, а інші помахали прапорами, вся країна має втрачати два повноцінних трудових тижні? Оце сів порахував. Два тижні країна гуляє тепер. Три тижні країна гуляла на Новий рік та Різдво. Вже п'ять. Других днів Пасхи та інших міні-канікул не рахуємо. Виходить, що на гулянки ми витрачаємо щороку щонайменше кожен десятий тиждень. Таким чином, країна щороку виробляє на десять відсотків менше від того, що могла б виробляти, і ми не отримуємо цього у вигляді заробітку. За останнє десятиріччя ми прогуляли цілий рік! Порахуйте свій річний дохід і відчуйте, у що нам обходяться нескінченні святкування із різних приводів. Гадаєте, цього не розуміють політики при владі і політики в опозиції? Чудово розуміють. Але їм це усім разом дуже вигідно. Пояснюю чому. Коли ти вільна людина і працюєш на себе, то кожен день для тебе є нагодою зробити більше і заробити більше. Для себе, для своїх дітей, для родини, для батьків і врешті для усіх нас! Коли ти вільна людина, то відпустка довша за десять днів загрожує тобі відчутними матеріальними втратами. І обираючи, чи відпочивати, чи працювати, ти обереш роботу, бо з неї живеш сам і з неї живе твоя родина. Це все тоді, коли ти вільна людина. Коли ж ти раб і працюєш у наймах, то кожен робочий день для тебе вічність, а кожен вихідний — свято. Тебе не обходить результат твоєї рабської праці, яку ти ненавидиш. Ти можеш взагалі нічого не робити, сидячи де-небудь охоронцем. І все одно ти мріятимеш про вихідні та відпустку. Вгадайте з трьох разів, кого серед нас більше? Власне, можна і не вгадувати. Досить подивитись на наш рабський календар, де рабовласники милостиво дають рабам "погуляти", аби ті згодом покірно повернулись на свої рабські місця, навіть не думаючи про те, щоб скинути рабовласника або просто піти від нього і стати вільною людиною. Вільних людей у нас заздалегідь менше, тому так і живемо. На цьому зупинюсь і повернуся до ображеного товариша, який здобув бойові нагороди в Афганістані і тепер радий їх показувати онукам. Коли ми з тобою були малими, по телевізору показували американських вояків, які викидали свої нагороди за війну у В'єтнамі на знак протесту проти несправедливої війни, куди їх посилали проти їхньої волі. Це були вільні люди і вони досягли свого — вже сорок років як армія у США виключно добровільна. Ніхто там не зможе примусити вільну людину воювати проти її волі. Саме так чинять вільні люди. А раби пишаються нагородами, здобутими на неправедній війні, і показують їх онукам. Висновок — у дні цих вимушених "канікул" вітчизняні раби радісно відпочивають, а вільні люди намагаються щось корисне робити. Я теж намагаюсь.
