Те, що залишилось від колишнього радіозаводу, повертали у державну власність більше 10 років — через суди, засідань яких відбулося за цей час більше ста. Колишній інвестор Юрій Бойко, який став власником заводу у 2007 році, залишиться відомим рівнянам хіба що тим, що на території колишнього оборонного підприємства облаштував розплідник псів — тибетських мастифів. Відсудженому у нього радіозаводу знову шукають власника. Контрольний пакет акцій оцінили у 121 мільйон 558 тисяч 614 гривень. Саме з цієї суми стартують торги, які проводить Фонд держмайна.
Кирило Бережний, начальник Фонду держмайна Рівненщини:
— Особисто я витратив більше п’яти років, щоб мати змогу довести цю історію до логічного завершення. Радіозавод є акціонерним приватним товариством. Свого часу всі частки цього товариства було продано. Тоді контрольний пакет акцій товариства був проданий за 25 мільйонів гривень. Але коли стало відомо, які там відбуваються процеси, то держава у судовому порядку повернула собі контрольний пакет акцій. Це сталося у 2015 році.
Однак тоді з’ясувалося, що шляхом різних юридичних дій акціонерне товариство володіє лише кількома верстатами, а все майно заводу переписано на іншу фірму. Тобто на момент продажу контрольний пакет акцій оцінювали у 25 мільйонів, а коли його повернули, то вартість майна склала всього 400 тисяч гривень. Тоді Фонд держмайна разом з прокуратурою повернули корпуси радіозаводу на його баланс. Трьома судами, включно з Верховним судом, було доведено, що майно радіозаводу має належати ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод».
Вартість усього комплексу заводу зараз оцінюється у 240 мільйонів гривень. У державній власності перебуває контрольний пакет, а це 50%+1 акція. Його вартість становить 120 мільйонів гривень. Майно радіозаводу на даний момент — це фактично залізобетонні конструкції. Але держава не обмежуватиме майбутнього власника радіозаводу, в документах не буде прописано нереальних вимог відродити там виробництво. Замість радіозаводу там може з’явитися навіть житловий комплекс. В Україні є такі прецеденти. Наприклад, у Львові продавали колишні приміщення в’язниці. Оскільки об’єкт знаходився на території Львова, то він був привабливий лише через можливість там щось побудувати. Прогнозую, що схоже може бути в майбутньому й з радіозаводом. Земельна ділянка, на якій стоїть завод, належить міській раді Рівного. Однак власник корпусів заводу набуде першочергового права на викуп або оренду земельної ділянки під ними.
Є, щоправда, й певні нюанси, пов’язані з тим, що на території заводу був розплідник собак. Міська рада Рівного у судах добилася виселення собачого розплідника, проте це рішення так і не було виконано. Але я впевнений, що новий власник швидко наведе там порядок, тим паче виселення собак не потребує великих ресурсів.
Богдан СЛОНЕЦЬ
