Рівненські хулігано-панки «Брем Стокер» видали новий альбом. Музиканти називають його вже шостим, хоча в їхній колекції є лише три професійні, видані у столичних компаніях компакт-диски, а інше. Проте не буде видано класичного компакт-диску й цього разу. Музиканти вирішили не витрачатися на такі нині «безглузді речі», як компакт, краще викинути свої творіння туди, де «тусується» вся потенційна аудиторія творчості «Бремів» — в Інтернет. Тим більше, така тенденція нині в моді...
Альбом має назву «Як важко працювати у м’ясному відділі». Тринадцять треків об’єднані кількома традиційними речами — характерним для нинішнього «Брем Стокера» поп-панковим драйвом та, як модно казати, «стьобовими» текстами. Тільки об’єкти для глузування тепер інші — «Брем Стокер» вже не співає про «сільських хлопаків». Нині головні герої — міська субкультурна молодь. Вона ж — головні слухачі гурту, оскільки розраховувати на дорослу аудиторію музикантам, мабуть, важко. Власне, дістається всім — і любителям нічних клубів (пісня «Костополь Сіті»), і сільським хлопцям (”Лох”), і любителям «модного» секонд-хенду (»Мода”), і геям (”Петруха”), і навіть американському та українському президентам (”Америка”). Звісно, безглузді тексти у «Брем Стокерів» — річ другорядна, іноді вони потрібні, «щоб були». А іноді — щоб посміятись над собою. Але головне — вихолощений на власній студії «саунд», створений у режимі класичної «трійки» — гітара, бас і барабани. Не обійшлося і без кавер-версій відомих пісень, чим Олексій Казанцев, Михайло Зорін та Віталій Мороз відомі давно. Вийшло весело. Зокрема, кавер на «Квест Пістолз» «Я устал» звучить німецькою, з пародією на голос соліста «Рамштайна». А герой молодіжного «хіта» гурту «Фліт» «Їжачок» тепер стає... «Абриганом» — пісня присвячена неформальній молоді без поняття про поведінку. Залишилось тут місце і весільним мотивам, коли рівненські панки використовують «7.40» та запальну коломийку «Хей хо!», звісно, у своїй манері. Не були б «Брем Стокер» собою, якби не помістили у треклісту хоча б декілька матюків. Але команді, яка завжди себе позиціонує як «на все начхати», це можна пробачити. Врешті, хоч потримати продукт у руках не вдасться, від цього його вартість (музична) не зменшується. Альбом вийшов дорослим за підходом у його створенні, але молодіжним за настроєм. Мабуть, двом 35-річним хлопцям та одному 27-річному дуже хочеться бути кумирами підлітків. Поки вдається.
