Райан Гілкрест, заступник головного редактора американської газети «Дейлі прес», яка є партнером газети “Рівне вечірнє”, у жовтні два тижні провів в Україні, зокрема на Рівненщині. В статті, опублікованій у “Дейлі прес” він намагається показати американцям, що небезпечно в Україні – не всюди, і що насправді у нас триває не громадянська війна, а боротьба між європейськими та радянськими світоглядами.
Під час недавньої поїздки в Україну не менше дюжину разів мені ставили одне запитання: «Ви боялися приїжджати»?
Неспинна стратегія російського президента Володимира Путіна щодо підбурювання та підтримки війни на сході України – і на де-факто захопленому Кримському півострові – розтікається до кожного куточка України, як крига на ставку. Як результат, нинішня міжнародна думка про країну так глибоко закралася у душу цього народу, що перше запитання до іноземця із Заходу, яке спадає їм на думку - «Ви боялися приїжджати?».
Боявся побувати в Україні? Звісно, ні. Уважне вивчення ситуації показує правду. За межами території, де підтримані Росією сепаратисти перестрілюються з українськими військовими, немає чого боятися. Центральна та західна частини України – мирні та безпечні, відділені від зони конфлікту сотнями миль.
Тим не менше, Україна таки опинилася на роздоріжжі.
Вартість їхньої валюти різко впала, що ще більше погіршило і до того економічно несприятливе становище населення, яке практично не має купівельної спроможності за межами своєї країни. Їхні недавні парламентські вибори були рівнозначно сповненими надією і страхом, оскільки повинні були зробити остаточний вплив на напрямок розвитку країни, який досі під великим запитанням.
Але фотографії в газеті – перестрілки та артилерійські обстріли, танки та війська - не представляють всю Україну. Не вся Україна покрита уламками малайзійського літака MH17. Не вся Україна у війні.
Візит до столиці, Києва, дає маленькі підказки, що на сході є заворушення: обмінний курс валют все більше і більше погіршується. Мандрівка північним сходом країни показує, що в загальному люди живуть щоденним буденним життям – чекають автобус, ідуть на роботу, готуються до вечері з родиною.
Усюди на заході України є маленькі згадки про Євромайдан минулої зими. Місцеві газети публікують матеріали про тамтешніх жителів, які воюють на сході. Але у повсякденному житті для більшості країни ознак того, що ведеться війна, небагато.
Це природна тенденція змальовувати країни широкими пензлями: хороші чи погані, безпечні чи небезпечні. Наша думка про країну, що за тисячі миль від нас, часто формується і підтримується на основі 30-секундних новинних сюжетів та історій про конфлікт.
У випадку України потрібен тонкий пензлик. Подорожуючи зі сходу на захід, можна відчути драматичні і разючі відмінності настрою та думки. Небезпека і бої – на східному кордоні, території, де багато людей мають тісніші зв’язки з Росією, ніж із їхніми західними співвітчизниками. Ідеологічне зіткнення відбувається між європейськими та радянськими світоглядами, конфлікт, як такий – між Україною та Росією.
Тим часом люди з центральної та західної України чекають на допомогу із Заходу. Вони бачать, як їхній близький сусід Польща робить дивовижні фінансові успіхи після десяти років повноцінного членства у Європейському Союзі. Багато хто мріє про день, коли країна відкине корупційні та неефективні системи, зароджені в радянський час. Але прогрес через таке нещастя у державі може бути неможливим.
22 жовтня повний зал студентів Острозької академії 90 хвилин «перчив» двох американських журналістів запитаннями. Серед запитань студентів, більшість з яких має від 16 до 20 років, було одне поширене – про страх.
Відповідь – просте «ні» - зустрічалася полегшенням і усмішками аудиторії. Сумно відзначати, коментуючи поточну ситуацію в Україні, що її громадяни, які на межі дорослого життя, відчувають на собі такий тягар.
Більшість людей на заході України не хочуть війни. По правді, майже всі в Україні надали б перевагу мирові. Сором Росії і її все більше загрозливій позиції – не лише в Україні, але у всьому світі – які підбурюють та підтримують розкол в Україні. Це сигналізує про загрозу повернення статусу холодної війни.
Якщо Путін та Росія наполягатимуть на дотриманні нинішнього курсу, то наслідок може бути відчутним далеко за межами Києва та західної України. Хвилі можуть докотитися до наших берегів також.
Доти ж найкраще уникати широких пензлів та фокусуватися на деталях.
Райан Гілкрест.
Оригінал тексту можна прочитати за посиланням.
