Список новітніх "біженців" із України до Росії відкрив Віктор Янукович, який вже понад місяць переховується у сусідній державі. Услід за своїм лідером до Росії побігли й інші активісти Партії регіонів. З'явився "біженець" і у нашій області. Ним став Сергій Латарцев, колишній керівник Костопільської районної організації Партії регіонів, який поїхав до Росії разом із цивільною дружиною та партійною касою. Звісно, що на такий прийом, як у Януковича, костопільчанину розраховувати не виходило, але й без уваги "біженець" не залишився. Латарцеву, його дружині та дочці у російському Ульяновську вже вручили паспорти громадян Російської Федерації, оточивши увагою як "постраждалих".
Почалося ж це все із того, що нинішня дружина "біженця" Марія Кухарчук написала листа до Росії, в якому розповіла, що її чоловіка Сергія Латарцева, етнічного росіянина, члена Партії регіонів та помічника нардепа-"регіонала", її та трьох їхніх дітей на Рівненщині переслідують: "Мы обращаемся к вам с отчаянной просьбой о предоставлении политического убежища. Отправляя это письмо, мы ставим точку под смертным приговором, вынесенным нам местными бандеровскими бандитскими формированиями под флагами "Правого сектора" и "Свободы". Також Марія написала, що "фашистські молодчики" спалили офіси родини, погрожували розправою та відібрали авто. Не дивно, що після такої заяви політичний притулок в Росії надали одразу ще й з повним соцпакетом: матеріальною допомогою, житлом та обіцянкою працевлаштувати. Про це стало відомо у Костополі. Колишня дружина Сергія Латарцева пані Олена погодилася розповісти про нову родину колишнього чоловіка: — З Марією Кухарчук вони зустрілися у третій школі, куди Сергій пішов працювати у 2006 році. Вони обоє ще провели виборчу кампанію від Партії регіонів, а тоді покинули свої сім'ї. У нас з Сергієм є син Дмитро, у Марії з її чоловіком — син та дочка. Коханці залишили своїх дітей, а нині їх ганьблять. У 2008-му Сергій та Марія, яка з чоловіком так і не розлучалася, поїхали в Санкт-Петербург на заробітки. Так і їздили туди-сюди, а того року влаштувалися на роботу в "Артеці", де була і її дочка Мирослава. Два місяці тому вони всі повернулися, винаймали житло в Рівному та нібито розводили собачок. У Костопіль навіть не приїздили — їх тут ніхто не поважає. Навіть рідна мати Сергія, ще коли була жива, від нього відвернулася. Переписала квартиру на мене з сином, бо коли Сергій нас покинув, я її доглядала. Ніколи в Сергія не було ніяких офісів, як писали у листі, і навіть автомобіля, якого нібито відібрали. Колись раніше вони купили якесь авто, але раз у раз, наскільки мені відомо, його заставляли, бо грошей не було, а потім продали. Коли в Україні розпочалася революція, вони, мабуть, зрозуміли, що з цього можна зробити зиск — от і написали лист в Росію. А коли надійшла відповідь, зрозуміли, що навіть їхати їм нема за що, тож заявилися до Віктора Кухарчука, чоловіка Марії. Він потім мені розповідав, як вони обоє прийшли до нього і вимагали грошей. Віктор таки дав 300 доларів, а коли пішов з дому, донька Мирослава, яка й поїхала з ними в Росію, винесла все, що Віктор накопичував — кілька тисяч доларів. При цьому, Мирославу виховував саме батько: вивчив її на платному, жила вона з ним. А син Кухарчуків Віктор, до слова, працює в Костополі в правоохоронних органах, одружений вже. З дітьми Марії я не спілкуюся — нащо вони мені. Лише Дмитро, добра душа, підтримує зі всіма контакт. Він тепер каже, що йому дуже соромно, адже батько там, в Росії, розповідає, що чекає ще й на нього. Дмитро — військовослужбовець, давав клятву на вірність Україні. Я його вивчила самотужки. Сергій ні копійки не дав, аби допомогти сину. Дмитро намагався додзвонитися до батька, аби поговорити і попросити, щоб той не соромив так його, не псував йому кар'єри, проте Сергій навіть трубки не піднімає. Чи вкрав Сергій 20 тисяч гривень партійних грошей — не знаю. Але якщо люди кажуть, значить, вкрав. Він та його нова дружина — звичайні аферисти, гнилі люди. Їм би лише все "на халяву" отримати, аби лише не працювати. Тепер в Україні їх розшукують кредитори: вони набрали у банках кредитів і повертати вже, мабуть, не збираються. В Ульяновську Сергія Латарцева пообіцяли влаштувати на авіазавод, Марії шукатимуть роботу у школі. Росіяни обіцяють допомогти родині "костопільських біженців" з квартирою. Натомість на Рівненщині іронізують: раді, якби всі такі, як Латарцев, виїхали в Росію, тоді, мовляв, і жити стало б краще. Додамо, що свого часу Сергій Латарцев, який нині себе вважає потерпілим за інакомислення, очолював гурток ПЛАСТу.
