Грушвицька сільська рада об’єднує чотири населених пункти: Дібрівку, Мартинівку, Грушвицю-1 та Грушвицю-2. Загалом тут проживає 1400 мешканців. ОТГ ще не створено — такий варіант об’єднання тільки розглядають. Однак, здавалося б, такий звичний, десятиліттями усталений формат зовсім не заважає громаді активно розвиватися і вирішувати проблеми, які роками здавалися непідйомними. Річ у тім, що на останніх виборах головою Грушвицької сільської ради селяни обрали енергійного і активного, не байдужого до спорту земляка — Олександра Данилюка. А він поставив перед собою мету: об’єднати всіх, кому небайдужа доля рідного населеного пункту.
— Ми хочемо розвивати нашу громаду спільно з активними людьми, підприємцями, депутатами. Намагаємося кожну можливість використати на користь наших людей, — розповідає Олександр Данилюк. — Було виконано ряд робіт з реконструкції та будівництва доріг на території нашої громади, з облаштування стадіону поблизу школи, будується міні-футбольне поле із штучним покриттям. Є співпраця із підприємцями, депутатами, керівниками агрохолдингів, які орендують землі пайовиків нашої громади.
В нас активна молодь, і ми мусимо, просто зобов’язані зробити так, щоб здоровий спосіб життя перемагав над всіма негараздами, відволікав молодь від надмірного захоплення телефонами, Інтернетом і т.п. Я особисто спортом займаюся з дитинства. Люблю цю справу і живу нею. І футболом займаюся, і настільним тенісом, і більярдом, і волейболом. Заохочуємо до занять спортом молодих хлопців та дівчат. Молодь із задоволенням приходить на ігри. Навіть лижами в цьому році захопилися. Придбали декілька пар лиж. Баскетбольна дівоча команда зайняла по Рівненській області 2 місце. У нас невелика кількість населення, але головне, що не пасивні та не байдужі.
Перше, що привертає увагу на сільському стадіоні: акуратно вистрижена зелена трава, навіси та лавки для вболівальників і навіть, що рідко зустрінеш в сільській місцевості, роздягалки для гравців. У Грушвиці цінують своїх глядачів, вболівальників та безпосередніх учасників будь-яких змагань. Вони найкращі, — переконують нас. Ми не заперечуємо.
З футбольним м’ячем підходить тренер місцевої футбольної команди Юрій Лапікура:
— Цей чудовий стадіон облаштовано три роки тому. Але щороку ми щось покращуємо і удосконалюємо. Придбали завдяки інвестору ТОВ «Агрохолдинг Зоря» газонокосарку. Саме завдяки їй зробили таке прекрасне поле. Газонокосарка австрійська, потужна, коштує чимало — понад 20 тисяч гривень. Я відпочиваю, як вона косить. Роблю все, щоб наш стадіон був найкращий.
Приїжджають футболісти з нашого району та й інших теж. На день Святої Трійці був турнір. Запросили команди з Дубна, з Рівненського району, яка грає в другій лізі, приїжджають із вищої ліги. І захоплюються не тільки стадіоном, а й нашими вболівальниками. Я сам спорт люблю, живу цією справою завдяки сільському голові. Ми з ним порозумілися, і я став працювати тренером. Посада, скажемо так, і не важка, і не легка. Головне — треба мати терпіння. Як неділя наближається чи перед матчем, вам не передати, які в мене емоції!
Як тренер ніколи сам не приймаю рішення, бо наша футбольна команда — це наша спільна сім’я. Наша команда із 1998 року грає. 25 років я грав у футбол при Союзі і ніяких змін не було. Коли ми прийшли — були тільки лавочки. Поки не очолив сільську раду Олександр Васильович Данилюк, і тоді ми стали планувати, як зробити краще. Зробили навіси, тепер зручно і від сонця, і від дощу сховатися. І вирішили, чому б не зробити роздягалку.
Голові не відмовляють ні друзі, ні спонсори, ні депутати. Сільському голові — 44 роки, а він так грає, що молодим ще вчитися! Тільки якесь свято, голова підходить і питає: «Зробимо турнір? Кажу: ваша згода є, значить будемо робити». Так поєднуємо корисне із приємним.
В цей час на стадіон приходять підлітки — їм по років 12-15 років, і тренер розпочинає з ними розминку. А ми прямуємо у сільський парк. Тут нещодавно встановили новий дитячий майданчик. На гойдалках та карусельках — діти різного віку. Місцевий житель Олександр Волосюк гойдає внука і ділиться враженнями:
— Парк тут був і раніше. Дерева висаджено дуже давно. Я точно навіть не пам’ятаю. Але все було занедбано чи малодоглянуто. А останнім часом змінилося все на краще. Місцева влада взялася, поставили майданчик, знайшлися спонсори, і надіємося, буде ще краще. От я забрав внука і він мене сюди привів. Приємно, що є куди вийти, є куди в холодок від спеки сховатися. Позабирають зараз із садка дітей і тут буде гамірно. Дякуємо спонсорам і всім людям, які намагаються допомогти, та й самі люди помалу будуть намагатися змінювати своє життя.
У просторому Будинку культури триває ремонт. Пахне фарбою. Сільський голова Олександр Данилюк проводить нас до одного із просторих залів і розповідає:
— У 2017 році була в нас домовленість по соціальній угоді із ТОВ «Агрохолдинг Зоря». Як результат — за їхні кошти встановлено дитячий майданчик, придбали два тенісних та більярдний стіл, тренажер. Проводимо тут невеликі змагання як серед молоді, так і серед дорослих. Словом, створюємо умови для занять спортом. Постійно проводимо різноманітну та цікаву роботу. Бо планів є дуже багато.
Зокрема, «Агрохолдинг Зоря», як і інші інвестори, допомагає багато нам відповідно до укладених соціальних угод. І школі допомагають, і дитячому садку. Є співпраця та розуміння. А ми цьому лише раді, бо підтримка завжди потрібна. Тому що тільки спільними зусиллями можна зробити багато добрих справ для розвитку громади. На території нашої сільської ради понад 300 гектарів землі в оренді. Люди задоволені і тим, як розраховуються за оренду, і соціальною допомогою.
А я впевнений, нам всім потрібно більше єдності, любові, підтримки і миру на українській землі. Аще важливо вміти пробачати і визнавати свої помилки. Тільки тоді ми досягнемо хороших результатів.
Вочевидь, якби кожен очільник громади дотримувався такої позиції, а люди його підтримували та долучалися до вирішення спільних справ, насправді проблем таки було б значно менше.
Галина КОТУЛЬСЬКА.
