Завтра о 9:30 Рівне прощатиметься із сержантом Петром Бобриком.
Петро працював за фахом рихтувальника-зварювальника на Рівненському домобудівному комбінаті.
Із початком повномасштабного вторгнення Петро, як і тисячі українських захисників, став до лав Збройних сил України.
- Петро відслужив строкову службу в армії у Гостомелі, був зв’язківцем. Тому, коли в квітні 2022 року отримав повістку, то не здивувався. Він був готовий захищати свою сім’ю – мене та нашого синочка, якому зовсім скоро виповниться лише 5 років. Він обожнював сина – усе найкраще – для нього, ні в чому не відмовляв. Петро хотів, аби ми не жили в страху, аби вдома було безпечно, - продовжує Тетяна.
Подружжя звикло разом переживати усі позитивні та сумні миті, підтримувало один одного, були кращими друзями один для одного. Проте про всі страшні події воєнних буднів Петро волів дружині не розповідати.
- Він був для мене усім, а я – для нього. Ми говорили за найменшої нагоди. Петро не хотів, щоб я хвилювалася, тому завжди попереджав, якщо із ним не буде зв’язку. Він дуже сумував за нами, хотів повернутися додому. А ці рідкі відпустки минали так швидко… Я хотіла приїхати до нього, але він відмовлявся. Говорив, що це небезпечно, раптом щось станеться із ним, то у сина повинна залишитись хоча б мама… - пригадує дружина.
На жаль, 26 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку, 32-річний сержант Петро Бобрик загинув.
