Рівненські піротехніки повернулися зі сходу України: зі снарядами в музей, картами для СБУ та зі спогадами про тамтешні реалії. Спогади різні, адже робота піротехніків пов'язана з постійним ризиком. Щоправда, траплялись й історії кумедні — зокрема, такими є спогади про те, як «розміновували» у Сєвєродонецьку кабінет Геннадія Москаля, на той час голови Луганської ОДА.
Підірваний бойовиками міст на трасі між Слов'янськом та Сєвєродонецьком
У зону АТО піротехніки з Рівного їздять вже рік, розміновуючи звільнені населені пункти. Кожна група працює по місяцю, без вихідних і в постійній напрузі. Окрім того, що недалеко обстріли, розміновувати після сепаратистів важко — багато пасток і ще більше саморобних механізмів.
Старший сапер групи піротехнічних робіт ГУ ДСНС у Рівненській області Микола Лукашко на схід їздив двічі: останнього разу працював поблизу Краматорська, першого — у Слов'янську та Сєвєродонецьку.
— На те, щоб повністю очистити лише Слов'янськ від вибухонебезпечних предметів, потрібні роки, - розповідає пан Лукашко. - Снаряди вилазитимуть із землі, як у нас — з часів другої світової. Місцевим ми роздавали листівки, як потрібно діяти на такій території. Багато з них ставляться до цього відповідально, як тільки бачать щось підозріле, одразу телефонують. Наприклад, один чоловік помітив, що із землі виглядають два проводи. Одразу зателефонував нам. Як виявилося, сепаратисти хотіли підірвати лінію електропередач і заклали міну. Такі міни ми стягуємо «кішкою» (крючок на мотузці), бо під ними часто бувають пастки — закладена вибухівка, щоб вбити сапера. Проте багато місцевих все ж підриваються. Особливо грибники. Розтяжки з гранатами бойовики встановлювали навіть на деревах.
Сєвєродонецьк, знешкодження схрону ДРГ
Піротехніки досі мали справу з боєприпасами 70-100-літньої давності, тож перед від'їздом на схід їм проводили інструктаж про новітнє озброєння. Микола Лукашко розповідає, що працювати із заводськими снарядами та мінами значно легше. Піротехніки знають їхню будову. Значно важче з тим, що сепаратисти робили власноруч, бо будову таких пристроїв знають лише ті, хто їх робив.
Рівненським піротехнікам якось довелось обстежувати місце, де переховувалась диверсійно-розвідувальна група сепаратистів.
— У тій схованці ми знайшли чимало зброї, зокрема, протитанкову рушницю системи Симонова, від якої не врятує жоден бронежилет, 40 кілограмів пластиду, багато детонаторів, чимало набоїв, — розповідає Микола Лукашко. - Дісталася і цінна інформація. Сепаратисти погано заховали планшети (військові сумки) з картами — поклали поруч бінокль, на який спрацював металошукач. На картах були усі схеми обстрілів українських позицій з боку бойовиків на Донбасі та Луганщині. Окрім того, лежали посвідчення трьох людей ДНР. Наступного дня двох із них СБУ затримала.
Розміновували також дослідницький інститут від заводу «Азот» в Сєвєродонецьку, в якому сепаратисти, втікаючи, залишили свою лабораторію з виготовлення фугасів значної потужності.
— Також були виклики у Попасну, якраз після її обстрілів, — додає Микола Лукашко. — Працювали біля зруйнованого моста між Лисичанськом та Сєвєродонецьком. Там сепаратисти не лише ліс замінували, а й городи людей. Виїжджали на виклик і в Луганську ОДА, яка була у Сєвєродонецьку. Повідомили, що замінували кабінет голови Геннадія Москаля. Та виявилося, під дверима лежала звичайна коробка, яку секретарка забула забрати.
Коли проводили ремонтників до водогону, то на 40 метрах їхнього шляху знайшли вісім розтяжок. Довелося також допомагати поховати 27 невідомих українських вояків у Старобільську. Перш ніж їх покласти у землю, ми обстежували місця під могили, щоб там не було ні мін, ні снарядів.
Поки що усі рівненські піротехніки вдома, проте будь-якого дня може прийти виклик знову їхати у зону АТО. До речі, піротехніки привезли зі сходи нові експонати у музей — деактивовані боєприпаси, зокрема, відстріляний зенітно-ракетний комплекс.
