Незважаючи на те, що спалювання сухостою має сезонний характер, із року в рік масштаби пожеж та їх наслідків збільшуються, демонструючи жахливу статистику.
Так, 13 квітня 2020 року в с.Борятин, Житомирської області, внаслідок горіння сухої трави через сильні пориви вітру вогонь перекинувся на населений пункт та охопив пів села. Внаслідок пожежі вогнем знищено десятки будівель, а один із рятувальників під час гасіння пожежі отримав опіки. Ще одна масштабна пожежа сталася 6 липня 2020 року поблизу с.Осколонівка, Луганської області. Внаслідок лісової пожежі та у зв’язку з поривчастим вітром відбулося розповсюдження вогню на поблизу розташовані села. Внаслідок пожежі вогнем знищено більше сотні будівель. Іншими словами, вогонь здатен долати відстань між населеними пунктами швидко та агресивно. Як показав гіркий досвід інших областей, цілі села здатні спалахувати всього за кілька годин.
.jpg)
Тільки вдуматися, що при згоранні однієї тони рослинних залишків, у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. В тліючому, без доступу кисню, листі виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин. Таким чином, окремі мешканці своїми руками отруюють навколишнє середовище та повітря, яким ми з вами дихаємо.
Не менш складна ситуація і в Рівненському районі. Щільність проживання населення на території району прямо пропорційно збільшує випадки випалювання сухотрав’я та інших випадків недбалого поводження з вогнем, а також і кількість людей яким ці випадки дошкуляють і несуть збитки. Лише за останні шість місяців, за телефоном «101» надійшло понад 100 повідомлень, у яких йшлося про загоряння сухої рослинності та сміття. На гасіння третини пожеж залучалися державні пожежно-рятувальні підрозділи. Внаслідок пожеж в екосистемах вогнем знищувалися будівлі, численні гектари сухої рослинності та нанесено мільйоні збитки. В атмосферу потрапили тони отруйних речовин та загинули сотні тваринок та птахів, чиї домівки не оминув вогонь. І винні в цьому не лише несвідомі палії…
Назріває питання, хто ж є відповідальним за пожежну безпеку на селі та прилеглій території? Чинне законодавство передбачає, що забезпечення захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення пожежної безпеки на підконтрольній території покладається на органи місцевого самоврядування.
Незважаючи на безліч листів, інформацій, рекомендацій та конкретних пропозицій з боку ДСНС, робота об’єднаними територіальними громадами, сільськими та селищними радами по запобіганню та протидії загорянням в багатьох випадках проводиться, що називається «для галочки», а деякими взагалі не проводиться. Зі слів рятувальників, часто письмові відповіді від органів місцевого самоврядування зведені до формальної відписки. Окремі очільники громад, такі як Квасилівської селищної ради та Олександрійської громади взагалі не відреагували на надані пропозиції щодо протидії пожежам в екосистемах, відповідно протипожежні заходи не були проведені.
Антирекордсменами з початку року стали Зорянська сільська рада, де надійшло понад 20 повідомлень про загоряння сухої рослинності та сміття, Квасилівська селищна рада – 10 повідомлень, Олександрійська громада – 6 повідомлень, Шубківська сільська рада – 6 повідомлень, Клеванська громада – 5 повідомлень, Городоцька сільська рада – 5 повідомлень. У 90% випадків причина виникнення таких пожеж – людина. Однак, за вказаними численними випадками жодної винної особи не встановлено та відповідно не притягнуто до адміністративної відповідальності.
Рейдову групу для проведення перевірок та патрулювань із забезпечення дотримання законодавства з питань попередження виникнення пожеж в екосистемах та недопущення випалювання сухої рослинності, створено лише в Великоомелянській, Шпанівській та Корнинській громаді, за сприянням яких, внаслідок випалювання сухої рослинності на винних осіб складаються адміністративні протоколи за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Іншими сільськими, селищними радами, об’єднаними територіальними громадами рейдові групи не створювались взагалі.
Актуальним на сьогоднішній день в районі залишається питання забезпечення протипожежного водопостачання. Житлові, дачні масиви виростають, наче гриби, а проїхати та під’їхати до будинків пожежною машиною частенько вкрай важко. Водопровідні мережі влаштовуються лише для господарських потреб. Водонапірних веж та пожежних гідрантів вкрай мало, а наявні утримуються в незадовільному стані, дуже часто доводиться заправлятись водою за декільки кілометрів від місця пожежі. Пірси та під’їзди з твердим покриттям до наявних природних водойм не влаштовуються. Та що там говорити, коли у 47 населених пунктах району взагалі відсутні протипожежні вододжерела. Для гасіння пожеж в таких населених пунктах потрібно залучати значну кількість рятувальних сил, пального і спецтехніки на тривалий термін, що посилює ризик несвоєчасного реагування на випадки пожеж на інших територіях і можливо чийогось не врятованого життя.
Всупереч тривалих настійливих рекомендацій ДСНС, керівники Зорянської, Радухівської, Жобринської, Шубківської, Городищенської, Городоцької, Обарівської сільської ради, Квасилівської селищної ради, Олександрійської та Клеванської громади так і не вважають за доцільне створювати добровільні пожежні команди (дружини), які могли б першими прибути на місце загорання та значно посприяти швидкому гасінню пожежі таким чином мінімізувавши ризик загибелі та розмір збитків. Відповідно, до гасіння самих елементарних та дрібних загорянь на їхніх самоврядних територіях, які можливо погасити ручним протипожежним інвентарем, крім державних пожежно-рятувальних підрозділів ніхто не залучається.
Керівники цих громад, відверто відмежовуються від даної проблеми перекладаючи ці завдання виключно на Службу Порятунку ДСНС України. Через таку недбалість та безвідповідальність, наступного разу пожежна бригада замість того, щоб рятувати чиєсь життя та житло може гасити кимось безвідповідально підпалений сухостій. При такому відношенні очільників органів місцевої влади, не використання в достатній мірі своїх прав та повноважень щодо дотримання вимог чинного законодавства, про сумлінність та законослухняність громадян цих населених пунктів, годі й говорити.
Разом з тим з позитивної сторони варто відмітити Великоомелянську, Шпанівську, Корнинську, Дядьковицьку об’єднані територіальні громадами, Новоукраїнську, Білокриницьку сільські ради, в яких, не дивлячись на всі складнощі створені та функціонують місцеві пожежні команди. Місцеві пожежні частенько самостійно справляються з ліквідацією невеликих пожеж на закріпленій території та допомагають державним пожежним підрозділам при складних пожежах, є випадки, що навіть на територіях сусідніх громад, за що заслужено отримують повагу як від мешканців наших сіл так і від професійних рятувальників.
Варто наголосити, що відповідно до статті 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за самовільне випалювання сухої рослинності передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 170 до 340 гривень. Ті самі дії, вчинені в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 340 до 680 гривень.
Відповідно до статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 340 до 1 тис. 360 гривень.
Крім того, згідно із статтею 245 Кримінального кодексу України, знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом - караються штрафом від 91 тис. 800 грн. до 153 тис. грн., або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Резюмуючи дану проблему, серед всього очевидне одне: без принципової позиції очільників громад в питані забезпечення належного рівня пожежної безпеки, без належної ініціативи щодо створення і залучення соціально-активних громадян в добровільні пожежні формування, відповідальності та ініціативи самих громадян ризик вигоряння українських сіл буде залишатися високим.
За інформацією Рівненського міськрайонного управління ГУ ДСНС України у Рівненській області
