Рівнянин Василь Ващук, актор і режисер, заступник директора міського Будинку культури, зіграв роль у професійному повнометражному комедійному фільмі «DZIDZIO Перший раз».
Василь Ващук відомий серед рівнян тим, що незмінно упродовж багатьох років грав Діда Мороза на новорічних ранках та корпоративах. А от у фільмі п.Василю дісталася роль лікаря-уролога районної лікарні.
— Як отримали пропозицію зіграти у фільмі Дзідзьо?
— Це все випадок. Дружу з рівненським актором Станіславом Лозовським, який зіграв вже не в одному фільмі. Якось він запропонував зняти мене на телефон. Мовляв, знайомі кияни попросили запропонувати на роль колоритного чоловіка. Ми записали коротеньке відео, на якому я представився і трохи розповів про себе. Після того, як Лозовський надіслав відео, зателефонували з Києва і запитали, які в мене плани на літо та чи збираюся голити вуса (сміється). Так і дізнався, що пройшов на роль.
— Це ваш перший досвід зйомок?
— У повнометражному кіно — так. До цього я грав лише невеличкі ролі в кліпах та рекламі. Тому я дуже нервував, чи в мене вийде.
— І вийшло?
— Надіюся, принаймні атмосфера була чудова і дуже сприяла. Зйомки відбувалися в селищі Ходорів на Львівщині, за 300 кілометрів від Рівного, і тривали лише добу. Ми почали о третій дня і завершили о пів на п’яту ранку. Оскільки за сюжетом Дзідзьо потрапляє в лікарню вночі, а огляд лікаря відбувається вранці. Тож вранішню сцену знімали вдень. Це був цікавий і пізнавальний досвід для мене. Наприклад, сцена триває лише 30 секунд, а ще півгодини витрачають просто на те, щоб переставити камери й апаратуру і зняти ту ж сцену з іншого ракурсу. Загалом епізод в тизері — це фактично чверть загалом всього, що я зіграв.
— Як вам Дзідзьо зблизька?
— Це окрема тема. Михайло Хома на сцені і в житті — це дві полярно різні людини. В живому спілкуванні він дуже позитивний. Побалакав з ним якихось 15 хвилин і в мене склалося враження, що знаю його вже 10 років. Ні краплини зіркової хвороби. Що стосується роботи, то в акторстві важливо відчувати партнера і, так би мовити, грати на нього. Ми відчували один одного дуже добре, неодноразово жартували і веселилися. Аж режисер на нас покрикував.
— Чи готувалися до ролі лікаря-уролога, брали «приватні уроки»? Адже навіть огляд пацієнта треба знати як проводити.
— Ні, роль зіграв без жодних консультацій. Все побудовано на моїх власних спостереженнях та розповідях знайомих лікарів. Мені навіть довелося за сюжетом аналізи в Дзідзьо брати (сміється). Дуже сприяло те, що зйомки проходили в реальній лікарні, де все пахне «совдепією», радянським застоєм. Крім того, у мене в трудовій книжці є запис «актор». І це як у музиці: якщо навчений, то мелодію зіграєш коли б не попросили. При цьому в кінематографі не треба театральності, тільки реалізм. У нас перед фільмом були репетиції, але суто технічні — щоб знати, де поставити камеру.
— Як гадаєте, після цієї ролі вам надійдуть пропозиції від інших режисерів?
— Я — дуже скептичний і самокритичний, повірте. Проте наостанок режисер фільму про Дзідзьо подякував мені й сказав: «По тобі кінематограф плаче». На що я відповів, що останні 40 років щось цього плачу не чую (сміється). Але насправді мені недавно зателефонували і запропонували зіграти роль у рекламі про діарею. Я поцікавився, чи це буде роль постраждалого, чи лікаря. Мені відповіли, що лікаря (сміється). Так що хто його знає, як воно повернеться.
Дарина Гузенкова.
Комедію «DZIDZIO ПЕРШИЙ РАЗ» можна буде побачити з 25 жовтня у кінотеатрах.
