Предмети побуту, одяг, побутову техніку, старі платівки та фотографії — усе це та ще багато цікавого з нашого не такого далекого минулого можна побачити у вітрині на оглядовому майданчику Рівненського обласного краєзнавчого музею. Речі, якими користувалися рівняни 30-90-х років минулого сторіччя — свідки нашої історії. Дивовижні речі, які чимало сучасників бачили хіба що десь у бабусиних скринях чи на дачному горищі.
Жіночий і чоловічий одяг, капелюшки, взуття, сумочки і парасольки, старі столики й етажерки, порцеляна й кухонні предмети, радіоприймачі й фотоапарати, платівки і старі журнали мод, швейна машинка фірми «Зінгер», валізи і шкатулки з листівок — не перелічити всіх експонатів цієї незвичайної виставки. Кожен предмет розповідає не лише про достаток, смаки й уподобання своїх власників, а й про цілу епоху, що минула. Одні з відвідувачів можуть пригадати, що бачили такі речі у своїх старших родичів чи знайомих, дехто порине в ностальгічні спогади про те, як доводилося «діставати» таку річ у часи дефіциту. А наймолодших деякі предмети, певно, змусять замислитися — а що ж воно таке…
Переважна більшість вінтажних предметів, представлених на виставці, — це експонати з фондової колекції краєзнавчого музею, зібрані впродовж багатьох років. Проте значну частину виставки складають предмети, надані рівнянами, які відгукнулися на заклик музейників долучитися до пошуку експонатів для виставки.
Ось що розповіла авторка ідеї виставки, старший науковий співробітник РОКМ Галина Данильчук:
— Багато з представлених речей добре відомі людям старшого покоління. А деякими з них ще й досі користуються, як-от, наприклад, ручна кавомолка, світильники місцевих виробників, маленький телевізор… Ось — ручна, м’ясорубка, яка нагадує нам про підприємство, якого давно немає, —завод високовольтної апаратури.
Чимало на виставці одягу минулих епох. От, наприклад, сукня рівненської балерини Капітоліни Петрової. До речі, ми ледве знайшли для неї манекен, бо в неї була надзвичайно тонка талія… Є справжні шкіряні туфлі 1927 року, які надала для виставки рівнянка Міхеєва. До речі, взуття на виставці представлене цілою колекцією рівнянки Марії Смірнової, яка в 1968 році отримала звання «Почесна громадянка Рівного». Причому деякі з цих туфель жодного разу не були в користуванні. Це були часи дефіциту. А «почесним громадянам», вочевидь, можна було отоваритися. Цікавий екземпляр чоловічого верхнього одягу — «писк» моди кінця 1940-х — початку 1950-х років — так звана «бобка». Її надав нам відомий фейсбучній спільноті «Старого Рівного. Рівного історичного» рівнянин «Саша Ровно». Це курточка його батька.
На виставці представлені також сукні, пошиті у відомої модистки Рівного Ольги Либак, яка мешкала на вулиці Шевченка. Є чимало капелюшків, вінтажні парасольки, серед яких парасолька з родини відомого лікаря Бориса Квашенка.
За словами Галини Данильчук, для такої виставки украй замало невеличкої скляної вітрини, де неможливо представити все, що є цікавого. Якби не бракувало приміщень у самій будівлі музею, то вінтажну виставку можна було б розгорнути більш масштабно.
Розмірковуючи про обмежені можливості вуличної експозиції, Галина Данильчук дякує своєму колезі, який допомагав облаштовувати виставку, Олександрові Мельничуку:
— Олександр працює столяром, але в нього бачення справжнього художника-оформлювача. Це не перша його виставка за понад 25 років роботи. Він справжній музейник, має відчуття, як треба оформити, як «подати» той чи інший предмет. Я надзвичайно йому вдячна.
Предмети, представлені на виставці «Забутий / незабутий вінтаж», — це не просто речі, які розповідають про побут рівнян різних епох. Це те, що може скласти частину експозиції майбутнього музею міста, якого досі в Рівному немає і про необхідність створення якого уже давно говорять і краєзнавці, і дослідники минувшини нашого міста, й небайдужі до історії рівняни.
Світлана КАЛЬКО.
