Василь Шийка народився на Івано-Франківщині у селі Камінь. Ріс у дружній родині, багато часу проводив із бабусею та дідусем. Після закінчення школи Василь вступив до Академії сухопутних військ у Львові, присвятивши усе своє життя військовій справі.
– Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальшого проходження служби на офіцерській посаді в одній з військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із Світланою виховували донечку, зараз їй вже 13 років. У Службі безпеки України Василь дослужився до підполковника, керував підрозділом середньої ланки, – розповідає дядько Героя Ігор.
Доля розпочала випробовувати Василя на міцність із перших місяців початку антитерористичної операції. Адже фактично відразу він опинився у гарячих точках нашої країни.
– З 2014 року Василь щороку ніс службу у зоні АТО, потім ООС. Він пройшов майже всю Донеччину – Довгеньке, Ізюм, Слов’янськ, Маріуполь, Волноваха, Мар’янка, Покровськ, Бахмут… Довелося повоювати і на Луганщині — Северодонецьк, Лисичанськ, Попасна, Кремінна… Зараз ці населені пункти у всіх на вустах, а він їх знав іще тоді, – продовжує розповідь про племінника його дядько Ігор.
Повномасштабне вторгнення застало Василя на Сході нашої країни — на Бахмутському напрямі. Відтоді боронив рідну землю. За досягнуті результати у службовій діяльності Василь неодноразово заохочувався керівництвом підрозділ та Служби.
Після ротації побув трошки вдома, а в січні 2023 року — знову повернувся у зону бойових дій, цього разу на Запоріжжя…
Саме тут 13 лютого серце 39-річного підполковника Василя Шийки не витримало…
У скорботі дружина та донечка, сестра та батьки, рідні та побратими… Адже не стало доброго чоловіка, вірного друга, турботливого сина та батька, який поєднав у собі всі найкращі риси справжнього чоловіка, військового, захисника…
За повідомленням Рівненської міської ради.
