Прощання із Героєм Олександром Ковальчуком відбудеться завтра, 6 січня, о 12:00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”.
Олександр Ковальчук народився у Рівному, закінчив 8 школу, музичну школу, де грав на трубі в оркестрі. А за тим вступив до Державної льотної академії України у місті Кіровоград (нині Кропивницький). Тут займався рукопашним боєм, брав участь у численних змаганнях, здобув фах інженера з обслуговування повітряного руху.
- Це був час розпаду Радянського Союзу, тож перед випускниками стояв вибір на вірність якій країні присягати — Росії чи вже незалежній Україні. Саша вибрав незалежну Україну — і присягнув на вірність саме нашій державі. Але потім фактично лишився без роботи на відміну від тих, хто пішов за Росією. Проте він не опускав руки, - розповідає дружина Героя Людмила.
Складні часи вимагали рішень, тож Олександр разом із товаришем винайняли контейнер на ринку та розпочали торгівлю. А згодом чоловік, який мав технічний склад розуму, опанував ще й роботу з проведення ремонтів. Особливо гарно виходило в нього вправлятися з плиткою, а за тим і гіпсом.
- Він дуже ревно ставився до роботи, все мало бути чітко, точно. Інструменти — тільки свої, до того ж якісні, отаким був, - продовжує дружина.
Ще на початку антитерористичної операції на Сході нашої країни, Олександр був готовий взяти до рук зброю. Служив ще в радянській армії, де отримав звання сержанта. Та патріотизм спонукав захищати саме ту країну, на вірність якій присягав.
- Ми заледве його вмовили, аби залишився вдома. Але у лютому дав зрозуміти, що буде інакше... Вже на другий день після початку війни покинув роботу на Волині, і пішов у військкомат. Там же тисячі чоловіків було, то навіть не один день ходив, але таки добився свого. Казав: “Я під жіночою спідницею сидіти не буду! Ви мене не вговорите! Чи треба дочекатися, щоб вас, як у Бучі, за коси з дому витягли? - пригадує Людмила.
Олександр з Людмилою прожили разом 20 років. Він — надзвичайно добрий та щирий, людина слова і витримки, дбав про своїх дівчат.
- Настя — моя донька від першого шлюбу, ми з Сашою разом відколи їй сім років. Вважав її своєю донечкою, дуже любив. Якщо Насті треба на гуртки, чи уроки допомогти зробити — я завжди була спокійна, бо вони це робили разом. А нещодавно у нас онучка народилася — їй усього рік і сім місяців. Саша так радів... Коли пішов на війну, жартував, що не може загинути, бо ж іще внучку заміж хоче видати... Знаєте, ми за всі роки слова поганого один на одного не сказали, і досі могли гуляти, тримаючись за руки... Таких, як він, одинці на цьому світі... - розповідає дружина Героя.
49-річний сержант Олександр Ковальчук загинув 28 грудня 2022 року під час відбиття штурмових дій противника в районі міста Соледар на Донеччині, повідомляє Рівненська міська рада.
