— Моя п’єса називається «Про потяг, валізи, мотлох та дещо інше». Писати її я почав давно, а потім закинув. А надіслати на відомий конкурс я вирішив, коли почав готувати свою першу книгу, яка побачить світ завдяки виграному гранту голови облдержадміністрації. У грудні твір я надіслав у Київ, а в середині червня мені зателефонували та повідомили про те, що я став призером. Стрибав від щастя, адже вже не сподівався на щось. Хоча спочатку надії на відзнаку були, оскільки знав, що п’єса максимально наближена до якісної сучасної драматургії.
— А про що цей твір?
— Спочатку під назвою я дописував жанр: «дурна драма». Люди, які вже мали змогу її читати, казали, що це зовсім не так. І тоді я переписав — «кажуть, зовсім не дурна драма». У сюжеті начебто звичайні речі — зустрілися, покохали, розійшлися, зійшлися. Але тут є елементи містики, є глибокий психологізм — тому це драма людських почуттів і емоцій. Трохи вважаю твір автобіографічним — головний герой, як і я, вчитель у школі.
Сподіваюсь, що глядачі зможуть колись побачити «Потяг…» на сцені, оскільки постановка не вимагає великих людських ресурсів — тут лише два герої. Але для мене, як для драматурга, написати саме таку п’єсу — своєрідний екзамен, оскільки це досить складно.
— Якась матеріальна вигода від успішної участі у конкурсі є?
— Подарували гарну статуетку у вигляді руки з пером, диплом і гроші. Сума невелика, але зважаючи на те, що «грантівських» дві тисячі гривень для видання повноцінної книги замало, то, думаю, зайвими ці гроші не будуть.
— Розкажи коротко про книгу.
— Це збірка п’єс, різних за жанром — тут і драма абсурду, і соцреалізм, і експериментальні твори. Вихід книги трохи затримується через графічну розробку, сподіваюсь, що незабаром зможу її презентувати.
