Тут нова влада заходилася шукати нам робочі місця. Так і кажуть новопризначені керівники усіх рангів, що мовляв, слід створити там і там, а ще ось там нові робочі місця. Що цікаво, для себе вони цих місць чомусь не створюють. Всі прагнуть на вже існуючі. Не треба їм нових. Бо що це взагалі означає — «створити нові робочі місця»? Ну є у мене поруч житлово-комунальна контора чи як вона там у черговий раз називається. Там завжди є робоче місце двірника, але я на це місце не піду. І ви теж не підете. Чому, запитаєте? А тому що «створити робоче місце» значить не просто мітлу людині до рук дати, а створити такі умови, щоб вона сама за цією мітлою у чергу стала.
Тут нова влада заходилася шукати нам робочі місця. Так і кажуть новопризначені керівники усіх рангів, що мовляв, слід створити там і там, а ще ось там нові робочі місця. Що цікаво, для себе вони цих місць чомусь не створюють. Всі прагнуть на вже існуючі. Не треба їм нових. Бо що це взагалі означає — «створити нові робочі місця»? Ну є у мене поруч житлово-комунальна контора чи як вона там у черговий раз називається. Там завжди є робоче місце двірника, але я на це місце не піду. І ви теж не підете. Чому, запитаєте? А тому що «створити робоче місце» значить не просто мітлу людині до рук дати, а створити такі умови, щоб вона сама за цією мітлою у чергу стала. Як це зробити? Зовні дуже просто. Маю купу знайомих, які працюють по італіях-португаліях на таких роботах, на які тут не пішли б ніколи і ні за які гроші. Бо тут він, бач, інженер чи бухгалтер. А приїхав туди — вже не інженер і не бухгалтер. Там він різноробочий чи прибиральниця. Там його робоче місце влаштовує, тут — ні. Вдома ми взагалі працювати не хочемо. Що казати, коли дорогу навколо Корця нам турки побудували. Турки, виходить, хочуть у нас асфальт укладати та щебінь гортати, а ми не бажаємо! То які такі робочі місця утворить нова влада, на які наш народ піде? Загадка! Впевнений, що не вийде нічого з цим у нової влади так само, як не вийшло у старої. Бо перед тим, аби утворювати для нас робочі місця, слід у нас запитати, чи хочемо ми на них працювати. А чого ми хочемо? Стояти вісім годин біля прядильного верстата на льонокомбінаті? Чи може, на конвеєрі гайки закручувати із п’ятихвилинним перекуром через кожну годину? Скажете, що раніше ж хотіли? Справді, було таке років із двадцять тому. Одне лише було не так: усе, що ми напружено виготовляли на усіх цих гігантах індустрії, нікому не було потрібно. Із усієї продукції тракторного заводу самі лише макотерки до народу доходили. І ті вже давно усі повикидали. Це я до того, що робочі місця створити можна. Навіть нас туди загнати не проблема — аби зарплата нормальна була. Але ж усе це, нами зроблене, хтось повинен буде купити… Ось у чому питання. Бо тоді краще одразу на металобрухт усе здавати. Бо ж не вміємо ми, як ті китайці, виготовляти «швейцарські» годинники за три долари. Що ми взагалі можемо виробляти? Будувати можемо? Та то лише для своїх, причому із закордонних будматеріалів. Ті ж самі німці у нами збудоване жити не приїдуть. У тому, що ми «елітним житлом» називаємо, у них ті ж самі китайці живуть по двадцять осіб у кімнаті. Тому пропоную доповнити ініціативу нової влади щодо отих самих робочих місць. Додати, що робочі місця ми маємо створити для…китайців. А також для турків, в’єтнамців, корейців та інших працьовитих народів. Ми ж — співучі. Будемо і надалі співати та сперечатися, кого б ще нам обрати, щоб щастя було.
