Першим ознаки руйнування архітектурної пам’ятки помітив реставратор і науковець при Національному університеті «Острозька академія» Микола Бендюк.
— Місяць тому я проїжджав через Розваж, прямуючи до свого села, і побачив жахливу картину: місцеві мешканці пиляють стародавні бруси, а поряд горить вогонь, де, очевидно, вони хотіли ті бруси палити, — розповідає п.Микола. — Я був вражений, як можна так вчинити з церквою, заснованою у 1781 році! Зупинив автомобіль і вискочив з машини, щоб зупинити людей. У суперечці на мою адресу лунали погрози, що спалять мій автомобіль, і прокльони чув від старших прихожан.
Одразу ж звернувся до районної адміністрації, проте там мені сказали, що будівельні роботи виконують згідно з розробленим проектом. Та я знав, що це не так, тому що проект не передбачав руйнування пам’ятки. За проектом можна було розібрати тільки опасання — дерев’яну конструкцію для укріплення фундаменту. Саме ця частина є унікальною, вона виконана в характерній для барокового періоду манері, церков з опасанням залишилося дуже мало.
За проектом можна було замінити прогнилі бруси на нові, а потім укріпити храм за допомогою спеціальної речовини, яка вводиться в стіну уколами. Проте навіть без цих робіт храм міг простояти ще 20 років, якщо його не зачіпати.
У напівзруйнованій церкві продовжують збиратися прихожани на богослужіння, хоча храм уже не має купола і накритий зверху брезентом. Довкола старих дерев’яних стін кладуть нові. Церковна громада не вважає свої дії протизаконними.
— Нову церкву на місці старої хотіли збудувати ще до другої світової війни, — розповідає місцева мешканка Уляна Головко. — Будівництво планував тутешній пан Міркович. Проте через війну воно так і не розпочалося. Пан вважав, що радянська влада однаково зруйнує церкву, і наказав роздати людям гроші, зібрані на будівництво. А нині храм — в аварійному стані.
 |
|
 |
|
— Церква почала сипатися, двері відвалювались, а панікадило могло просто впасти комусь на голову, бо висіло на трухлявому брусі, — говорить представник церковної громади Розважу Катерина Матвійчук. — Нам потрібне було безпечне місце для молитви, для вінчання і хрещення, а нашу стару церкву тримала тільки сила Господня.
Наш священик, знаючи, що церква є пам’яткою архітектури, вирішив зробити все законно. Мешканці самі зібрали сто тисяч гривень на розроблення проекту реконструкції і реставрації храму, чим займалася львівська фірма. Та виявилося, що реставрація коштуватиме ще 900 тисяч гривень. Де б ми взяли стільки грошей? На державну ж допомогу надії не було. От і вирішили самі храм відновити на місці старого.
— Усі роботи ми виконуємо відповідно до проекту. Храм матиме ту ж форму, що й старий, — говорить отець Василь, священик церкви у Розважі. — Ми вирішили піти таким шляхом, оскільки грошей на реставрацію, вочевидь, не отримали б. А щоб мати дозвіл самим зайнятися реалізацією проекту, потрібно було оформляти державний акт на землю. Це затягнулося б на дуже довгий час, а ремонту храм потребував негайного.
Якщо нам ніхто не заважатиме, матимемо нову церкву вже наступного року. А вартість матеріалів і робіт, які ми купуємо і виконуємо своїми силами, буде порівняно невеликою — 300-400 тисяч гривень.
Уцілілі залишки пам’ятки архітектури готові забрати в Острозьку академію.
— Ми могли б розмістити її у парковій зоні при університеті, — говорить ректор академії Ігор Пасічник. — Знайшли б кошти, щоб утримувати в належному стані. Адже руйнувати таку церкву — справжнє варварство.
Проте прихожани відмовляються віддавати залишки старого храму, кажуть, що відповідно до церковних правил, їх треба спалити, і на це нібито благословляє церковний владика. Тим часом проблема цієї церкви набула розголосу, аж нею зацікавилася обласна влада.
 |
|
|
|
— Ми повідомили Державну службу з питань охорони національної культурної спадщини, чекаємо відповіді, — каже головний архітектор Рівненської області Олександр Карачанський. — Можливо, буде створена спеціальна комісія для прийняття зваженого рішення. Адже потрібно врахувати думку не тільки науковців, але й людей, які своїми діями захищали громадські інтереси. Загалом на Рівненщині 270 культових споруд, які є пам’ятками архітектури. Частина з них перебуває в неналежному стані, але коштів з держбюджету на впорядкування чи хоча б консервацію цих церков практично не виділяють.
