Малосімейка на вул. Соборній, 257 могла б очолити рейтинг будинків-невдах. Цю дев'ятиповерхівку не хоче брати на баланс жодне ЖКП, у будинку не працюють ліфти, про ремонт там вже й не згадують, а торік у будівлі обвалилися пожежні сходи. І це ще не все. Наприкінці 90-х минулого століття майже водночас тут розлучилися сім сімей. А згодом виявилось, що у кількох квартирах цього будинку є по два господарі.
Юрій Тимощук, директор підприємства "Мехагробуд": — Будинок на вул. Соборній, 257 будувало кілька підприємств, зокрема, і ми. Загалом нам дісталося 34 квартири у цій дев'ятиповерхівці, в які поселилися наші працівники. На початку 90-х ми почали будувати власний будинок на 20 трикімнатних квартир. Для побудови його створили кооператив з наших працівників, до якого увійшло й 9 сімей, що жили у малосімейках. Проте через кризу і нестачу фінансування шість квартир із 20 на зборах колективу вирішили віддати організаціям, що будуватимуть будинок, таким чином розрахувавшись з ними за послуги. Тобто шість родин із черги випало. Люди почали обурюватися, і щоб хоч якось зарадити їм, ми вирішили цим шістьом сім'ям віддати квартири у малосімейці. За протоколом, який прийняли збори колективу підприємства, дев'ять сімей, що отримали трикімнатну квартиру, повинні були виселитися із малосімейок. У 1999 році будинок з трикімнатними квартирами ми здали в експлуатацію. Власники нових квартир одразу ж почали оформляти на себе право власності, і ми не заперечували. Аж раптом сім із дев'яти сімей, що жили у малосімейці, одночасно розлучаються. Дружини приносять мені заяви, щоб ми віддали їм квартири на вул. Соборній. Ми розуміли, що розлучення фіктивні, і збори колективу віддати їм у власність житло відмовилися. Бо ж були у нас працівники, які взагалі квартири не мали і чекали на неї у черзі. У 2003 році через Господарський суд у Рівному підтвердили, що СП "Мехагробуд" є власником 34 квартир на вул. Соборній, 257. До цього вони офіційно належали асоціації, що будувала будинок. Жодних претензій ні у кого бути не могло — дві юридичні організації просто домовилися між собою, кому належать які квартири. Тож коли ми стали власниками малосімейок офіційно, у 2004 році оформили на них дарчі тим людям, що перебували у квартирній черзі. Відтоді і розпочалася судова тяганина. Так звані розлучені дружини подають позов, аби рішення Господарського суду, за яким ми оформили право власності на квартири, визнали недійсним. Посилалися на те, що їх як мешканців цих квартир не запросили до суду. Хоча я не розумію, для чого їх було запрошувати: вони не мали жодних прав на ці квартири. Квартири не були державними і приватизації не підлягали. Проте суд їхню скаргу підтримав. У 2006 році ми звернулися до Рівненського міського суду, аби за нами знову визнали право власності. Цього разу запросили і розлучених жінок. Міський суд Рівного підтвердив, що СП "Мехагробуд" — власник квартир. Апеляційний суд це також залишив у силі. З того часу у судах ми виступаємо лише як третя сторона, оскільки квартири віддали черговикам. Натомість розлучені жінки і власники квартир судяться і досі. При цьому всі чудово знають, що розлучення були фіктивними і сім'ї живуть разом у трикімнатних квартирах, а малосімейки здають у найм. Андрій Прокопчук, юрист: — Вирішив захистити справжніх власників квартир, бо вони не можуть вселитися у свої приміщення. Нещодавно навіть силою довелося виламувати замки, аби проникнути у власну квартиру. Так звані розлучені жінки ходять по судах, аби їм дозволили приватизувати ці квартири, проте всі суди відмовляють, бо у них немає жодних прав на них. Єдине, чим вони користуються, це те, що змогли скасувати рішення Господарського суду про те, що СП "Мехагробуд" є власником квартир. Це автоматично анулює дарчі, написані на тих, хто перебував у черзі. Тому і досі точиться війна. Ми домовилися, що СП "Мехагробуд" напише нові дарчі, а власники заново оформлять право власності. Двоє справжніх власників уже виграли суди. Наступні виграші — справа лише часу. Галина Нагорна, одна із розлучених жінок: — Не лише мій чоловік, а й я пропрацювала у "Мехагробуді" 20 років. Як я розлучилася — моя особиста справа. Але конфлікт розпочався через Юрія Тимощука. Окрім дев'яти родин із малосімейки, трикімнатні квартири мали отримати ще п'ять родин, що жили у двокімнатних квартирах. Так ці п'ять родин змогли приватизувати одразу обидві квартири. А нам Тимощук зумисне на зборах колективу не дозволяв це зробити. Якби не було такої несправедливості, ніякого конфлікту нині не було б. Трикімнатні квартири ми отримали у 50-відсотковій готовності. Де мали брати гроші на те, щоб їх закінчити?
