Росіянка прагнула простого жіночого щастя, навіть повірила, що його знайшла. А розплатою за жахливу помилку Світлани стала смерть на чужині.
Повірила чужинцю, що він закохався 49-річна Світлана Бистрова жила у Санкт-Петербурзі самотньо. Коли до неї почав залицятись молодий чоловік, подруги лише зраділи за жінку, мовляв, нарешті і в неї з’явився шанс стати щасливою. Василь приїхав у Санкт-Петербург на заробітки з України. Йому було 34 роки. Світлана й сама щиро повірила, що Василь у неї закохався. Почали складати плани на спільне сімейне життя. Жінка несподівано заявила подругам, що продає свою квартиру та переїжджає жити з Василем в Україну. Ті почали відмовляти її від такого поспішного рішення. — Василь за тебе значно молодший, а раптом покине, що тоді робитимеш на чужині? — Не покине, він мене любить! — відповіла подругам Світлана. — У нього є дві квартири, навіть якусь спільну справу зможемо відкрити. Світлана продала своє помешкання через агентство нерухомості за 100 тисяч доларів, взяла готівку та поїхала з Санкт-Петербурга. Подруги чекали, що щаслива наречена незабаром дасть про себе знати, розповість, де оселилась, проте жінка мовчала. Намагались зателефонувати Світлані, проте її мобільний також не відповідав. Коли чергова спроба порозмовляти із жінкою не вдалася, одна з подруг запідозрила, що із зазвичай охочою до спілкування Світланою щось трапилось, і написала заяву в міліцію про її зникнення.
Розпач «топила» у горілці Коли Світлана погодилась їхати з Василем, він замовив таксі. За дорогу до України виклав тисячу шістсот доларів. Ще чималу суму довелося заплатити за нелегальний перетин Світланою кордону. Мешканка великого міста, яку Василь оселив у найманій оселі та познайомив зі своїм молодшим братом Володимиром, швидко почала нудьгувати в тихому поліському селищі Володимирець. Може, вона зрозуміла, що Василь її не кохає і одружуватись з нею не збирається. А можливо, хтось шепнув жінці, що Василь має і цивільну дружину, і дитину. Схоже, його цікавили лише її гроші. І Світлана почала топити у горілці свій відчай та розпач. Свідки згодом скажуть, що вона випивала по дві пляшки горілки за день і майже нічого не їла. Згодом, схоже, вирішила повертатись додому. Втім, той, кого вона вважала своїм коханим, стверджуватиме, що жінка з Володимирця хотіла перебратись у село, щоб пожити на природі, та просила, щоб знайшли для неї затишний будиночок. І Василь нібито попросив свого молодшого брата Володимира, щоб той допоміг йому з пошуками домівки для росіянки. Той будинок знайшов. Того холодного грудневого дня Світлана знову напилася. Брати Ясинські взяли жінку під руки та посадили у таксі, а речі склали у багажник. Спершу таксист відвіз Василя в село, а Володимир зі Світланою поїхали далі. Близько 22-ї години добрались до Борового Зарічненського району, проте таксист сказав, що на хутір не поїде, бо там погана дорога. Володимир попросив, щоб той його зачекав, а жінку він доведе до будинку сам, бо через лісопосадку дорога значно коротша. Через півгодини Володимир повернувся до авто сам. Він був знервованим.
Брат за брата? А 5 лютого 2008 року один з місцевих мешканців їхав підводою через лісопосадку. Біля сосни він побачив сумки, а неподалік вгледів людське тіло, закидане гіллям. Він розповів про це голові сільради. Викликали міліцію. Вбитою виявилась Світлана Бистрова. Судово-медичні експерти зробили висновок, що смерть від удушення настала задовго до виявлення трупа, а перед тим жінку побили. — Досвідчені правоохоронці, щоб дізнатися подробиці життя загиблої жінки, відразу ж виїхали за її місцем проживання до Санкт-Петербурга,— розповів начальник УМВС України в Рівненській області Ярослав Голомша.— Спільно з російськими колегами нам вдалося з’ясувати, що загибла продала квартиру за 100 тисяч доларів та приїхала на Рівненщину до свого співмешканця Василя, жителя Володимирецького району, з яким познайомилася у Санкт-Петербурзі, де той був на заробітках. Під час розслідування було встановлено, що саме він та його молодший брат Володимир причетні до вбивства. За фактом вбивства було порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України. Міліціонери затримали обох братів. Василя свідки характеризували як хорошу та спокійну людину. Він ніколи не сидів, склавши руки, а їздив на заробітки. Молодший Володимир не працював, був запальним. Жили за гроші, які отримувала дружина на дитину. Він мав звичку брати в борг та не повертати його. Під час відтворення обставин загибелі росіянки Володимир розповів та показав, як її вбивав. За версією Ясинського, він розлютився на Світлану за те, що вона його ображала, тому й вбив, а брату, мовляв, про це розповідати не став. Під час слідства старший брат спробував передати молодшому записку у пачці цигарок. У ній було написано: «Вова, міняй покази, бо вдвох сидіти будемо». Тим часом дружина молодшого брата розповіла слідчим, що Василь телефонував її чоловіку і обіцяв, що вбивство Бистрової візьме на себе і таким чином звільнить брата від тюрми. Слідчі довели, що вбивство росіянки було вбивством на замовлення, і суд це підтвердив. Замовником назвали Василя Ясинського, буцімто він заплатив Володимиру 2200 доларів за скоєння злочину та купив йому автомобіль «Сітроен». — Упродовж досудового та судового слідства Василь своєї вини не визнавав, позиція його брата була непостійною, нелогічною та непослідовною. В останньому слові він просив суд його виправдати, бо Світлану він не вбивав, — розповів «РВ» адвокат Володимир Цуняк, який є захисником Василя Ясинського. Колегія Апеляційного суду області під головуванням Василя Сачука засудила Володимира Ясинського до 15 років позбавлення волі, Василя Ясинського — до 14 років позбавлення волі. Володимир брутально лаявся в суді, заявив, що вирок не зрозумів і буде його оскаржувати.
