Дубенчанин Сергій Яковчук допомагає шукати людей через телепрограму "Жди меня". За це грошей не бере. На життя заробляє, працюючи на дубенському водоканалі. За тих, хто з його допомогою знайшов загублених родичів чи товаришів, радіє як за себе.
Сергій Яковчук
— Не веду обліку, скількох людей допоміг відшукати. Але їх точно більше двох десятків. Не завжди результат такий, як очікуєш, а люди, яких шукаєш, — живі й здорові. Про долю багатьох довідався з допомогою газети "Рівне Вечірнє"... Та вже майже півроку — затишшя. Тільки знайду якісь контакти, як вони обриваються. Не всі хочуть бачити своїх родичів. Торік до мене звернулася пенсіонерка із Рівного, батько якої загинув під час другої світової війни. Загиблий солдат приходив уві сні до доньки і казав, що чекає на неї. Я вивчав фронтові дороги, які пройшов цей чоловік. Привели вони мене аж до Московської області. Там і знайшов могилу рівнянина. Фотографію пам'ятника привіз жінці 9 травня. Коли вона побачила фото, думав, що доведеться підхоплювати, аби не зомліла. Поглянувши на портрет, сказала: "Тату, я тебе півстоліття шукала…" Звертаються і з-за кордону. Якось зателефонували із Литви. Дівчина просила знайти батька, якого ніколи не бачила. Родина її з Дубна, там і досі живе рідний дядько. Батька я знайшов аж в Сибіру! І сталося це 31 грудня — ось такий новорічний подарунок. Та батько з дядьком вирішили, що родичка претендує на їхнє майно, вимагали від неї генетичної експертизи... Вона ж, коли пізніше приїжджала в Рівне до бабці, казала, що на душі легше стало, як дізналася правду.Сергій Яковчук каже, що допомагають йому у пошуках телефон та Інтернет, а також скутер, яким їздить по району. Підтримує зв'язки з волонтерами з інших областей.
