Галина та Роман Рудницькі прожили разом 42 роки у селі Довге Поле на Дубенщині. Виростили сина Анатолія та доньку Лесю, а останнім часом доглядали за внуками. Усе життя вони тяжко працювали. А вийшовши на пенсію, також не сиділи ні дня без роботи. Роман, окрім того, що порався по господарству, ще й був заповзятим грибником та збирачем ягід. Він міг за день зібрати сумку суниць та ще й повезти їх у Львів на базар, щоб продати. Донька Леся, яка нині працює за кордоном, залишила батькам свій патент на торгівлю, отож у своєму господарстві Рудницькі облаштували невеличку крамницю та торгували харчами. Цьогоріч Рудницьким мало виповнитися по 68 років. Та день народження їм відзначити не судилося. Галина з Романом померли в один день — 2 лютого від рук убивці, який до того ж є їхнім далеким родичем. 18-річний Євген розстріляв Галину з Романом у їхній власній хаті.
Хлопця боялось все село Євген народився у Сімферополі, де працював міліціонером його батько. Коли родина переїхала жити в село Довге Поле на Дубенщину, в якийсь момент батьки втратили контроль над сином. І він став злодієм, якого боялось все село. — Спершу Женя крав в односельчан курей та гусей, а потім обікрав магазин. За крадіжки та грабежі Євген був засуджений до 4 років позбавлення волі, проте покарання отримав умовне, бо судді зробили поблажку юному злодієві, — розповідає про юнака його тітка Ніла, невістка Рудницьких. Бачили Євгена й біля ігрових автоматів у Дубні, а потім — у гурті тамтешніх циганів. Односельчани знали, що Женя має зброю та займається браконьєрством. — Женя брав усе, що під руку потрапить. Я з ним намагалась поводитись по-дружньому, бо також його боялась, та при нагоді — обходила його іншою дорогою, — зізнається журналістам місцева поштарка Надія Регрут. Жінка останнім часом навіть пенсію односельчанам боялась розносити по домівках. Люди приходили за грошима до поштарки до хати самі. У Довгому Полі подейкують, що Євген неофіційно підробляв на місцевій фермі, яка будується, а ночами там сторожував. — Я заборгував людям тисячу гривень. Мені сказали повернути на 300 гривень більше, а потім сказали віддати 20 тисяч гривень. Пригрозили, якщо не поверну боргу, то мені доведеться виселятися з батьківської хати та продавати її, — буде виправдовуватись згодом Євген. І він знайшов спосіб, як дістати гроші, щоб «погасити» борг — вирішив пограбувати родичів, бо думав, що Рудницькі мають чималі гроші.
До Рудницьких пішов уночі У ніч з п’ятниці на суботу Євген, захопивши рушницю, пішов у дім до Рудницьких. Сподівався застати там одного Романа. За його підрахунками, Галина мала бути у Дубні, де вона доглядала за внуками. Проте убивця прорахувався, якраз напередодні Галина повернулась додому. Коли Роман відчинив двері, юнак почав вимагати, щоб той віддав йому гроші. Рудницький, буцімто, закричав, щоб забирався геть, і тоді Євген натиснув на курок рушниці. Каже, що хотів лише налякати старого. Постріл, що пролунав, став для Романа смертельним — йому дробом роздробило живіт. — Коли він впав, я зійшов з порога і раптово почув, як закричала у будинку його дружина. Вона мене впізнала. Тоді через скло веранди я вистрелив у неї, — зізнається згодом Євген.
Убивця боявся зайти у дім Тим часом рідні загиблих переконані, що юнак йшов на злочин не сам. — Тато не міг відчинити двері Жені, бо знав, на що той здатний. Якщо й відчинив двері, то не Євгену, а його товаришу і сусіду Вадиму, — каже Леся, донька загиблих. Зрештою, й сам Євген не приховує, що розповідав про свої наміри товаришу. Щоправда, за його версією, він кликав товариша піти з ним разом до Рудницьких, проте той відмовився. Пішов уже після вбивства, щоб разом пошукати у помешканні гроші, бо вбивця... боявся сам йти у дім, де лежали вбиті ним люди. У помешканні парубки знайшли 370 гривень та мобільний телефон господарів. Їх і забрали, попередньо перекинувши у кімнатах все догори дном. Викрадене та незареєстровану рушницю ІЖ-18 12-міліметрового калібру Євген заховав у лісі. Там їх згодом і знайшла міліція. Вранці сусідка Рудницьких, яка принесла молоко, не дочекалась їх на зупинці та пішла шукати. Побачила, що в кімнатах будинку світиться. Ніхто на її поклик не відгукнувся. Через шпаринку побачила ноги господаря. І негайно повідомила сусідів про те, що з Рудницькими щось сталося лихе. Працівники Семидубської амбулаторії в будинок не заходили, бо через вибиту шибку побачили тіло мертвого господаря. Викликали міліцію.
Мати просила пробачити сина-вбивцю Старша донька Рудницьких — Леся розповідає, що їй нині доводиться працювати за кордоном, а за її двома синами-підлітками наглядає мама. Каже, що серцем відчувала біду. Ще 12 січня, коли збиралася їхати в Прагу, на душі було неспокійно — думала, щось у дорозі погане трапиться. Але біда чатувала не на неї, а на її батьків. Жінка повернулася з Праги, щоб провести рідних в останню путь. Приїхав на похорон і її молодший брат Анатолій разом з дружиною Нілою, які живуть у Кривому Розі. — Коли ми їхали на похорон батьків, мені зателефонувала дружина двоюрідного брата Володимира. Вона просила, щоб ми простили їхнього сина Женю, який вбив наших батьків. Сказала, що вони виїдуть назавжди з села, бо не знають, як далі жити й спілкуватись з людьми. Володимир, мовляв, обіцяє сам покарати Женю. Я відповіла, що якби племінник лише гроші в батьків відібрав, ми його простили б, а за відібрані життя — не можемо. Втім, час — це лікар. Я не знаю, що буде згодом, проте зараз ми переконані, що за наших розстріляних батьків убивця має отримати довічне позбавлення волі, — каже пані Ніла. Убивцю Рудницьких правоохоронці затримала того ж дня. Він зізнався у скоєному. За фактом навмисного вбивства подружжя було порушено кримінальну справу за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України. Її санкція передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або ж довічне позбавлення волі.
