Російський письменник Дмітрій Биков вже який день ганяє по Києву, шукаючи кому би ще дати інтерв’ю і розповісти про свої грандіозні творчі плани.
Одразу зазначу – Биков неймовірно талановита людина. У нас таких поки що немає. Тому його тут знають. Не всі, ясна річ, а ті, що все життя живуть у Москві не виїжджаючи з України. Таких у нас ще дуже багато – досить глянути на популярних політичних оглядачів, які живляться винятково московською інформацією і без неї не уявляють життя.
Та повернемось до Бикова, який втік із Москви, поїздив світом і тепер опинився у Києві. І не просто так – він хоче написати книгу про Зеленського. Не більше не менше! Сам Биков! Підозрюю, що сам письменник очікував, що після такої заяви його в Києві якщо не на руках носитимуть, то щонайменше посадять в окремий кабінет на Банковій, де він би міг особисто спостерігати за героєм свого роману.
Наскільки мені відомо, нічого подібного не сталося. І не тому що Дмітрій Биков недостатньо талановитий, а тому що він прибув до нас з іншої цивілізації, в якій залишається досі. Він цілком щиро вважає, що українці мають бути щасливими з того, що він звернув на них увагу. Що напише про нас російською мовою щось дуже талановите і за це йому дадуть купу премій і поставлять нерукотворний монумент. Не розуміє Биков, що такого вже нема і вже ніколи не буде. Що російська мова тепер для всього світу - це мова вбивць, які загрожують самому існуванню людської цивілізації. І що написане російською ще дуже довго буде токсичним, таким, до чого не варто не те що доторкатися, а навіть наближатися.
Можливо, цей письменник щось таке відчуває. Тому не пропонує полякам написати книгу про їхнього президента. Так само як не збирається писати про британську королеву чи президента США. Бо там це нікому нафіг не потрібно. Ми ж, нещасні, маємо мліти від того, що він про нас напише!
Пригадую, як років так з десять тому був у Києві на виступі Бикова. Він тоді виступав разом із артистом Єфремовим. На цьому концерті згаданий Биков вирішив показати публіці поетичну імпровізацію. І в її процесі не зміг підібрати риму до слова «Україна». Точніше, підібрав – «руїна», після чого здивовано дивився в зал, який чомусь не зустрів цю імпровізацію оплесками.
Тепер він втік до цієї «руїни» і намагається щось зробити. Навряд чи йому це вдасться – аби стати у нас кимсь, слід для початку говорити українською. Для поліглота Бикова це не проблема. Проблема в іншому – визнати, що руїною тепер є держава, з якої він втік до Києва. Коли визнає і почне писати українською, все у нього вийде. Це було би здорово, бо Дмітрій справді талановитий! У нас таких нема. Скажете, що не почне? Тоді у нього залишиться один напрямок подальшого руху - самі знаєте який!
Микола НЕСЕНЮК.
