Cправу щодо розірвання договору з орендарем одного з найстаріших будинків Рівного, що на вулиці 16 Липня, 59, днями розглядав Господарський апеляційний суд. Адже суд першої інстанції, до якого раніше позивалась міська влада, став на бік орендаря — товариства «Русана Плюс». Міська влада хоче повернути цей об’єкт культурної спадщини в користування громади міста, тож подала апеляцію на це рішення. Однак Апеляційний господарський суд 28 вересня апеляційну скаргу міськради не задовольнив. Колегія суддів не погодила й проведення експертизи, яка б мала засвідчити — руйнували чи ремонтували цю будівлю орендарі.
На попереднє судове засідання під будівлю Апеляційного суду прийшли небайдужі рівняни, серед яких історики, краєзнавці й мистецтвознавці, архітектори. Щоб своєю присутністю спонукати суд прийняти справедливе рішення і висловити власну думку щодо збереження в Рівному історичних будівель.
Володимир Фомін, рівненський архітектор, стурбований тим, як у Рівному обходяться з об’єктами культурної спадщини, а також тим, що досі в місті немає історико-архітектурного опорного плану:
— У Рівному ситуація з архітектурною, історичною спадщиною погана. Якщо подивитись на інші міста, наприклад, Ужгород… Там навіть до тих кварталів, які ми називаємо трущобами, руїнами, підходять креативно. Частина реставрується, а частина цікаво «обігрується», навіть без ремонту. І воно працює як цікавий громадський простір, і для бізнесу це цікаво. У нас же дивляться на все винятково з бізнесової точки зору — що можна побудувати, щоб отримати зиск. Те, що орендар зруйнував історичну будівлю — це нонсенс.
Я підтримую дії громади щодо збереження історичної забудови, зокрема, на вулиці 16 Липня, в центрі міста… Тим, хто каже, що будівля не має цінності, скажу таке. Якби це було у Львові чи Парижі, то можна було б і не звертати уваги на цю забудову. А для Рівного це цінність. Ті, хто в нас розказує, що це руїна і не підлягає відновленню, то, на мою думку, це ті, кому заплатили і вони розкручують цю думку. От, наприклад, в Парижі (моя сестра працює там архітектором) підхід такий. Якщо є якась стара будівля, що не становить історичної цінності, то залишають її фасадну частину, а всередині перебудовують.
Нині можна зберегти і «Русану», і другий корпус музичної школи. Моя думка, як архітектора, — залишити фасад і контур будівлі другого корпусу музшколи, зробити капремонт і перепланувати всередині. І ми отримаємо і збережену будівлю, і нове функціональне приміщення для музшколи. Звісно, це фінанси, але якщо є бажання, то зробити можна.
Олександр Крупка, викладач НУВГП, історик і краєзнавець, хоче, щоб у Рівному будували нове, не руйнуючи старе:
— Мені як людині, яка популяризує нашу історичну спадщину серед школярів і студентів, дуже прикро, коли зникає черговий об’єкт вивчення. Разом з ним ми втрачаємо частину своєї історії і самобутності. Ми повинні жити в просторі, де зберігається історична спадщина, і будуючи нове, не руйнувати старе.
На жаль, у Рівному за останні кілька десятків років планомірно знищуються пам’ятки, починаючи від забудови ХIХ століття і закінчуючи ХХ століттям. Рівне є недобрим прикладом, як комерція і вигода окремих підприємців перемагають громадський і, за великим рахунком, державницький підхід. Бо наша маленька рівненська громада є частиною України, і в ній теж формується і місцевий патріотизм, і загальноукраїнський. Він має базуватися на відчутті наших традицій, а для цього треба матеріальна спадщина. Ми ще не вміємо захищати цю спадщину, принаймні недостатньо для цього робимо. Перемагають інші інтереси, і це серйозний виклик нам, рівнянам. А нам усім жити в цьому місті.
Серед учасників акції розгорнулась дискусія щодо проблем збереження культурної спадщини, зокрема, історичної забудови міста. Говорили про те, що в Рівному лічені пам’ятки мають належним чином оформлені охоронні паспорти. Основа паспорта — посилання на дослідження тієї чи іншої пам’ятки. Паспорт, який не посилається на дослідження, можна завжди скасувати, тим самим позбавивши об’єкт статусу пам’ятки.
До речі, саме цього через суд добивається ТзОВ «Русана Плюс» — щоб позбавити будівлю на 16 Липня, 59 статусу пам’ятки. Наразі, як пояснив начальник відділу охорони історико-культурної спадщини управління культури і туризму Рівненської ОДА Юрій Калітинський, судовий процес триває. Однак зазначив, що про дату чергового засідання йому ніхто не повідомляв. На запитання щодо паспортизації будинку на 16 Липня, 59 як нововиявленого об’єкта культурної спадщини відповів, що з приводу затвердження такого паспорта до них як органу охорони культурної спадщини ніхто не звертався. І нагадав, що законом передбачено три роки з початку взяття на облік на виготовлення паспорта. Інакше об’єкт втрачає статус пам’ятки. Тобто будинок на 16 Липня має рік і майже три місяці, щоб підтвердити свій статус.
А тим часом колегія суддів у складі головуючої судді Анжели Маціщук, суддів Ганни Олексюк та Андрія Василишина слухала сторони процесу.
Ірина Борисова, начальниця відділу правового регулювання міського управління комунальною власністю:
— В документах, доданих до позовної заяви, є докази погіршення орендарем стану комунального майна. Зокрема, це висновок спеціальної комісії, створеної за розпорядженням міського голови, яка обстежувала будинок. У ньому ідеться, що було проведено демонтаж несучих стін та міжповерхового перекриття, встановлено підпірні конструкії для підтримування покрівлі. Згідно з документами приміщення має два поверхи, але було встановлено відсутність поверховості та підлоги, перегородок і перекриття. Це і підтверджує факт погіршення стану майна та його знищення.
Тому ми вважаємо, що орендар при використанні цього об’єкта і користуючись своїм правом на відновлення майна, не скористався цим правом, а навпаки, погіршив його стан. У матеріалах справи наявні лише акти виконаних робіт, вони свідчать лише про демонтаж конструкцій та вивезення сміття. Суд першої інстанції не врахував ці обставини та вважав, що управлінням комунальною власністю (орендодавцем) не доведено факт погіршення стану майна і порушення умов договору оренди відповідачем. Просимо суд вважати дане рішення незаконним, необ’єктивним та прийняти інше рішення.
Олеся Смоловик, керівниця управління комунальною власністю міста:
— Орендар порушив обов’язки, передбачені договором, щодо утримання майна, цільового використання майна, і відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, ми вважаємо, що це істотне порушення умов договору, що є підставою для його розірвання. У зв’язку з чим просимо скасувати рішення суду першої інстанції.
Андрій Таборовець, представник ТзОВ «Русана Плюс»:
— Станом на сьогодні орендар виконує всі покладені на нього договором оренди обов’язки. Було вжито заходів щодо забезпечення безпеки, вноситься вчасно і в повному обсязі орендна плата. Є відповідна угода, якою продовжено термін дії договору оренди, і орендар має намір в подальшому використовувати приміщення за цільовим призначенням.
Водночас, на думку головуючої судді, у позовній заяві нечітко сформульовано підстави для вимог розірвання оренди та відновлення приміщення. Вона намагалась з’ясувати, чому сторони не провели незалежну експертизу, яка б визначила — чи будівля руйнується, а чи навпаки — ремонтується. Відтак суд дав запит сторонам щодо експертизи, яка може довести або спростувати, що роботи, проведені орендарем з 2015 року, спричинили погіршення стану історичної будівлі чи покращення. Чи потрібна така експертиза в якості доказу сторони мали повідомити 28 вересня під час продовження засідання. Як виявилося, 28 вересня колегія суддів не погодила проведення експертизи, і апеляційну скаргу міськради не задовольнила.
Заступниця міського голови Рівного Марина Кузмічова ще під час попереднього судового засідання зазначала, що в разі виграшу в апеляції міська влада буде шукати більш відповідального орендаря та менеджера. Не відкидала імовірності залучення іноземних грантів, щоб облаштувати в занедбаній будівлі справжній історико-культурний простір. Але у Рівному долю історичних будинків вирішує суд…
За публікацією РетроРівне.
