Вранішні вибухи, які було чути по всіх районах столиці, стали своєрідним “салютом” до Дня перемоги. Саме так – на сьогодні це свято досі є в офіційному українському календарі.
Лише вчора президент Зеленський заметушився і зробив молозрозумілу заяву щодо того, що відтепер 9 травня вже не буде Днем перемоги, а стане Днем Європи. Хоча такий день у нас вже давно є і відзначається у третю, здається, неділю травня. То що, цих днів у нас тепер два?
І взагалі, чи треба було чекати 8 травня, аби у перерві між ворожими обстрілами таки заявити, що 9 травня для нас вже не свято? Хіба це було не ясно ще у лютому минулого року? Чому в нашому календарі досі є свято московських людожерів?
Звісно, що після обіцяних на 9 травня минулого року шашликів Зеленському було якось незручно згадувати цю дату. Хоча ворог постійно нагадував про цей абсурдний для нас “святковий день”. Ось і вийшло, що вранішній ракетний обстріл став “привітанням” усім нам від ворога із “спільним” святом. Бо 9 травня попри укази Зеленського і досі є у нас “дньом пабєди” не скасованим у законний спосіб. Сподіваюсь, що ранковий “салют” нагадав про це нашій владі, в якої тепер є ще цілий рік, аби офіційно відмовитись від спільного з ворогом “свята”. Гадаєте, встигнуть?
