Поспішаю повідомити рівнянам радісну новину. Побувавши у Рівному на відкритті двох під’їздів житлового будинку, зданих в експлуатацію за програмою молодіжного житлового будівництва, віце-прем’єр Дмитро Табачник відзначив важливість цієї події для всієї країни! Чим не привід для гордощів? Уявляєте, аж чотири десятки квартир добудували за кілька років підлеглі Сергія Пандрака! Того самого Пандрака, про якого в Рівному бабусі й дідусі розповідають тепер онукам.
Не розповість бабуся онуку про «шалені» темпи опорядження вже готових квартир фірмою Пандрака — одна квартира на місяць! Це вже у готових під’їздах! Не згадає колишня жвава МЖК-івка, що у кінці дев’яностих лише один домобудівний комбінат здавав у Рівному понад п’ятсот (!) квартир на рік. І це було нормально, ніхто не приїжджав тоді на «мерседесах» із столиці й не різав стрічки біля кожного під’їзду. Під’їздів було занадто багато. Тепер легше. Керівник будівельної галузі міста Сергій Полоцький, який за чотири роки роботи прославився реалізацією масштабного проекту пішохідного містка через Устю під керівництвом міського голови Віктора Чайки, нарешті знає, що робити з розваленим кварталом у центрі міста. Свіжі руїни на Соборній добудовуватиме той самий Пандрак. Місто може спати спокійно. Мої ненароджені ще онуки встигнуть вдосталь поводити руїнами будівництва своїх дітей і розповісти про будівельні звитяги дідусів Пандрака, Полоцького і Чайки, щоб вони на той час були живі й здорові. Як не радіти інвестиціям у будівництво в Рівному! Нарешті у нас будуватимуть за народні кошти щось іще, окрім собору, на який щороку акуратно витрачається мільйончик-другий. І що з того, що урочиста церемонія відкриття аж двох під’їздів самим віце-прем’єром Табачником була нічим іншим, як містифікацією? Бо ніхто у ці під’їзди ні сьогодні, ні через місяць не вселиться. Бо не підключені вони до опалення. Хіба що зайде хто з відром води на унітазі посидіти, процес відчути. Навіщо ж було це все робити, зайняту людину з Києва привозити і галас здіймати? Не знаєте? Газети слід читати. А там писали, що прокуратура області кілька місяців тому порушила кримінальну справу за фактом нецільового витрачання державних коштів фірмою Сергія Пандрака. Тепер це все в минулому. Прокурор разом із Пандраком плескають у долоні на відкритті міфічного житла для міфічної молоді на цілком реально витрачені бюджетні кошти. Людина, яка хоча б раз будувала житло, купувала його чи просто робила ремонт, буде довго сміятися, почувши про кошти, що виділяються для молоді Рівного за програмою молодіжного житлового кредитування. На ці кошти забезпечити молоді сім’ї міста квартирами можна буде приблизно у двадцять третьому столітті. А до цього часу, на жаль, не доживемо ні ми, ні суперживучий на державному фінансуванні Сергій Пандрак. Кому ж потрібні оці всі пустопорожні промови і церемонії, коли за ними стоять лише кілька десятків холодних квартир? Здогадалися кому? І ми теж. Інше незрозуміло. Чому в нас досі не працює схема кредитування будівництва житла, яка показала свою ефективність у Києві? Там люди без всякої державної підтримки самі фінансують будівництво житла. Причому роблять це не «круті», а люди із звичайними доходами. Дозволю собі припущення. Вміння залучати гроші населення й ефективно використовувати їх, будуючи зручне і дешеве житло — це одне. А вміння «вибити» з держбюджету кошти, які потім незрозуміло куди підуть — це інше. Яке вміння з двох притаманне Сергієві Пандраку та Сергієві Полоцькому? Думайте самі. Якщо зможете отямитися від радощів з приводу їхніх досягнень у будівництві.
