Село Деражне — найбільше та найрозвинутіше село Костопільського району. Його в усі часи не обминали увагою і своєю присутністю керівники різних рівнів, починаючи від районних і закінчуючи високопосадовцями загальнодержавного значення. Тому приїзд новопризначеного голови райдержадміністрації Ярослава Білика нікого не здивував. Навпаки, селяни розцінили цей приїзд як закономірний крок з боку нової влади. Їм кортіло почути з вуст першої особи району, як же втілюватимуться на місцях задекларовані Президентом та урядом нові методи політичного керівництва. Та згодом всі сподівання дуже швидко перетворилися на розчарування. Як з’ясувалося, керівник райдержадміністрації не для того подолав сорокакілометрову відстань від Костополя до Деражного, щоб розповідати про програму дій нової районної влади з відродження села. Головною метою Ярослава Білика було збирання компромату та виявлення фактів зловживань керівниками державних структур під час виборів Президента.
Починався цей список ім’ям головного лікаря Деражненської районної лікарні Олександра Пустовіта. Тому й не дивно, що він разом зі своїм колективом потрапив під приціл голови РДА одним з перших. Про те, як відбувалася розмова з паном Біликом та з’ясування обставин навколо передвиборних подій, медпрацівники розповіли вже наступного дня. Ту зустріч вони назвали справжньою політичною розправою. Тому реакція не забарилася. Всі скарги з цього приводу медпрацівники виклали у відповідних листах на адресу прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та голови облдержадміністрації Василя Червонія. В листі вони змалювали суть проблеми і виклали свою позицію щодо тих подій, які розгорталися за присутності новопризначеного голови Костопільської районної державної адміністрації. Більше того, медики Деражного одноголосно стали на захист головного лікаря районної лікарні. Не дивно, що такі дії викликали неадекватну реакцію з боку голови РДА пана Білика. Дізнавшись про позицію деражненських медиків, він почав нервово бити кулаком по столі і обзивати їх словами, які належать до так званої ненормативної лексики. У своїх висловлюваннях він називав деражнівчан «сміттям». Мовляв, як це так, всюди були зловживання, а в Деражному їх не було. Такого не може бути… Не дивно, що така зухвала поведінка пана Білика образила працівників медичної установи, тому вони почали відкрито висловлювати своє обурення. Старша медична сестра Леся Шинкар назвала дії голови району відвертою політичною розправою. На що той підозріло поцікавився, чи не була вона агітатором або ж членом дільничної комісії. Далі першу особу району почало заносити ще більше. У своїх припущеннях він почав підозрювати причетність непокірної медсестри до партії «Батьківщина», назвавши її чомусь «бандитською»?! Зачувши це, медпрацівники нагадали Ярославу Білику, що такого не може бути, бо головою ВО «Батьківщина» є діючий прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, що упродовж усієї помаранчевої революції стояла пліч-о-пліч з Віктором Ющенком і тисячами українців. Більше того, серед активістів «помаранчевої революції» були й деражненські медики, які разом з усіма відстоювали ідеї законності та справедливості на майдані у Києві. Загалом причини такої агресивної поведінки і відкритої нелюбові до БЮТівців Ярослава Білика не важко припустити, оскільки він ще й очолює районну організацію Української Народної партії. А може, його дратує той факт, що лави районних прибічників діючого прем’єр-міністра Юлії Тимошенко дуже швидко поповнюються. До БЮТ активно вступають не лише медичні працівники, освітяни, люди творчих професій, а й недавні однопартійці Ярослава Білика. Багато з них більше не вірять у голослівні заяви лідера місцевої організації УНП. У цьому привселюдно зізналися Володимир Корева, Олександр Крока, Олександр Вірчик, Михайло Вірчик — люди, які з першого й до останнього дня помаранчевої революції у складі спецпідрозділу «Відсіч» виконували завдання з охорони офісу Віктора Ющенка. Ганебні вчинки та непослідовні дії районного партійного вождя змусили їх написати заяви про вихід з Української Народної партії і вступити у ВО «Батьківщина». Членами партії Юлії Тимошенко є немало медпрацівників та освітян з Деражного. Не дивно, що така тенденція аж ніяк не могла сподобатися голові районної організації УНП, тому він вирішив з’явитися в селі у ролі прокурора. Цього дня тридцять сьомий рік пригадався не лише деражненським медпрацівникам. У ролі «допитаних» побували й ті, хто упродовж багатьох років засіває дитячі душі зернами знань та доброти — місцеві освітяни. Своє знайомство з колективом Деражненського навчально-виховного комплексу Ярослав Білик почав з того, що вигнав директора з робочого кабінету і зайняв його місце. На прохання адміністрації та членів профспілки пояснити причину візиту відповів, що тут він керує. Потім почав почергово викликати до себе «на прийом» працівників школи. Учителям, яких пан Білик викликав на «допит» (Т. Кокора, О. Ярошик, Л. Ярошик, Н. Бойко, В. Бас, О. Харитонюк, В. Курта, А. Єфімець, С. Дубінчук, Н.Войцешко, Л. Мирончук, О. Степанчук, Л. Новак, В. Єпік, К. Козак, Г. Гришко, Т. Арендарчук та ін.) він ставив наступні запитання: «яку суму заплатили за влаштування на роботу?», «якої величини був хабар за встановлення вищих категорій», «за які кошти проводився ремонт школи?», «яким чином харчуєте людей, що приїжджають на семінари?» Не дивно, що це викликало цілий шквал обурення у педагогів, оскільки більшість із них працює у школі не один десяток років. Тому всіх їх у селі знають і шанують. Коли ж допити Ярослава Білика не дали бажаних результатів, він зробив висновок, що село Деражне — це бочка з г…, то чи ж можуть у ній бути чисті люди? Від таких слів у багатьох на очах з’явилися сльози. Такої образи та приниження ніхто навіть уявити не міг. Напевне, необов’язково наводити далі факти поведінки голови Костопільської райдержадміністрації під час зустрічей з медпрацівниками та освітянами села Деражне. Людина, яка представляє найвищу виконавчу владу в районі і виступає гарантом проведення політичної лінії Президента й уряду, зірвала з себе маску й показала своє справжнє обличчя. Мешканці села Деражне і всього Костопільського району не хочуть вірити в те, що саме таким воно має бути в нової української влади. До речі, події, про які тут йдеться, відбулися 23 березня. Цього дня відзначали своє професійне свято працівники культури та аматори народного мистецтва. Культпрацівники району своє урочисте зібрання проводили в районному будинку культури. Усі вони сподівалися на те, що в залі з’явиться голови райдержадміністрації Ярослав Білик і привітає їх. Сподівання були марними — він не з’явився. Причини його відсутності ніхто не пояснив. Утім, ті, хто був обізнаний з його «заслугами перед народом», переконані, що він ще обов’язково з’явиться, аби нагадати тридцять сьомий рік з його репресіями.
Від редакції: За коментарем з приводу наведених у листі фактів наш кореспондент звернувся до голови Костопільської районної державної адміністрації Ярослава Білика. Однак пан Білик від пояснень відмовився, зауваживши: «Якщо вам скаржаться, то пишіть. Потім будемо розбиратися…»
