Самознищення системи

Затримання керівника Державної фіскальної служби Романа Насірова, обшуки у «Рівнелісі» та зупинка «Рівнеазоту». Здавалося б, що спільного у цих зовсім різних подій? Насправді ж це все прояви одного явища. Державна система, побудована на олігархії та корупції, почала руйнуватись. Кажучи простіше — увімкнула режим самознищення.

Свій

Роман Насіров — виходець з бізнесового середовища. До обрання народним депутатом у 2014 році встиг попрацювати на різних керівних посадах в іноземних компаніях. У 2015 році, в результаті конкурсу, його призначають главою Державної фіскальної служби. Попри те, що конкурс формально був відкритим, все ж не обійшлось без втручання. Стверджують, на посаду Романа Насірова проштовхував голова Адміністрації президента Борис Ложкін. Щоправда, помилкою буде вважати, що Насіров — людина лише Банкової. Він однаково влаштовував як Петра Порошенка, так і тодішнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Мабуть, саме тому низка скандалів, пов'язаних зі статками глави ДФС та звинуваченням в корупції й тиску на бізнес, нічим не закінчилась. Дотепер. У затримання Насірова не вірив, мабуть, ніхто, тим більше — він сам. Коли ж виявилось, що Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура все ж вирішили затримати главу ДФС, вся система почала чинити спротив. А сам Насіров, як це водиться у чиновників, відразу захворів, імітуючи стан, близький до клінічної смерті. Хоча рівень стресу, вочевидь, все ж шкодить здоров'ю. Як написав на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» голова правління Центру протидії корупції, в минулому — депутат Рівненської міської ради Віталій Шабунін, детективи НАБУ не могли знайти лікарню, де б можна було провести обстеження Насірова і підтвердити чи спростувати діагноз. Не можна було навіть знайти карету швидкої для його транспортування. Детективів НАБУ намагались не пустити в офіс Державної фіскальної служби. У суді не знаходилось судді, який би міг розглянути справу… І ще купа різних дрібних моментів, які ілюструють, що система чинила спротив різними можливостями. Але як показали подальші події — цих можливостей зовсім обмаль. Зрештою, кілька десятків людей біля виходів з будівлі суду змусили-таки знайтись судді, почати розгляд справи про обрання запобіжного заходу Насірову. Та зрештою — посадити головного фіскала країни до СІЗО на два місяці. А тепер уявіть, що це все відбувається за часів Януковича… Можете таке уявити, що одна зі структур державного апарату, яким є Національне антикорупційне бюро, попри бажання президента затримує головного податківця, у минулому нардепа від Партії регіонів? У мене хороша уява, але я не можу. І це не означає, що нинішня влада стала геть демократичною. Це свідчить перш за все, про відсутність монолітності в її рядах і змінах у самому суспільстві. Як сказав мені якось один знайомий екс-«беркутівець», який півтора року відвоював на Донбасі: «Там я зрозумів, що ми маємо захищати країну, а не владу». Що буде далі з Насіровим? Насправді це не так важливо. Важливо, що для багатьох ці події є сигналом: система не захищає своїх. Точніше — система не здатна захистити своїх. Тому охочих у цю систему потрапити буде менше.

«Рівнеліс»

Ще одна яскрава історія — затримали керівників лісових господарств Рівненщини, які нібито привезли хабарі одному з керівників «Рівнелісу». Тут важливо додати ще одну деталь: переважна більшість керівників лісгоспів є депутатами обласної ради від БПП «Солідарність». І серед затриманих якраз і є ті, хто представляє президентську партію в обласній раді. Оскільки працювали тут винятково столичні правоохоронці, неважко здогадатись, що це була пряма вказівка міністра Авакова. І тут варто згадати ще одну деталь: Арсен Аваков є представником команди «Народного фронту». Партії, яка є партнером БПП «Солідарність» у правлячій коаліції. При Януковичу ми звикли, що влада «пресує» опозицію та бізнес, з нею пов'язаний. Але щоб одна правляча партія «воювала» проти іншої правлячої партії? Це зовсім нове явище в українських політичних реаліях. Не буду ставити під сумнів наявність корупції в лісовому господарстві. Щоб у цьому переконатись, варто просто зайти до лісу. Та в цій історії, вочевидь, не обійшлось без бурштину. Річ у тім, що наприкінці минулого року з'явився цікавий документ, відповідно до якого можна видавати дозволи на видобуток бурштину на вже «порушених» землях. За умови подальшого проведення рекультивації землі. А тепер увага: висновок про те, що територія вже порушена і потребує рекультивації, мають видавати лісгоспи. Складайте пазл і робіть висновки. Щоправда, навіть це не нівелює того факту, що, по суті, система руйнує сама себе і знищує свої механізми.

«Рівнеазот»

Олігарх, який був одним з господарів цієї країни, зараз сидить в Австрії та очікує остаточного рішення щодо своєї екстрадиції до США. По суті, Фірташ — це ключ до багатьох таємниць олігархічної системи України і навіть Росії. Адже структури цього «бізнесмена» багато років займалися газовими схемами між Російською Федерацією, Україною та країнами Євросоюзу. Фірташ спонсорував партії, політиків, був пов'язаний з найвищими посадовцями країни з дуже різних політичних таборів у різні періоди історії країни. Кажучи простіше: якщо Дмитро Фірташ заговорить перед американською Фемідою, то багатьом буде непереливки. Та повернемось до «Рівнеазоту», який зупинився вночі у понеділок. Проблеми з газом у цього підприємства, яке входить до холдингу Дмитра Фірташа, виникали ще за прем'єрства Юлії Тимошенко. Однак тоді справу дуже швидко «розрулили», і заводи олігарха почали отримувати блакитне пальне напряму з Росії, через своє ж «РосУкрЕнерго». Вирішувати подібні проблеми для бізнесмена не становило особливих труднощів. Але це було тоді. Нині ж Фірташ сидить у Відні, на газовому ринку більше немає «РосУкрЕнерго». А політики, яких раніше фінансував, зараз або за східним кордоном, або самі бояться повторення долі Онищенка, Єфремова чи Фірташа. Тому й вступатись особливо нікому. Що буде з «Рівнеазотом»? Варіантів, на мій погляд, кілька, і їхня ймовірність багато в чому залежить від подальшої долі самого Фірташа. Підприємство може залишитись у власності олігарха і далі працювати, однак вже без всіляких схем та преференцій. Інший варіант — зміна власника: підприємство можуть продати, і вже новий власник буде домовлятись про умови, укладати контракти і вирішувати долю заводу. Ну й наостанок такий сценарій — внаслідок виявлення порушень та корупції в діяльності Фірташа «Рівнеазот» може бути націоналізовано. Щоправда, варіант повернення в державну власність, на мій погляд, найменш імовірний. Якщо все ж так трапиться, то не довго держава буде його власником.

Деолігархізація

Все, що відбувається в країні після Революції гідності, можна назвати одним словом — деолігархізація. По суті, зараз відбувається руйнування олігархічної системи, вибудуваної ще Леонідом Кучмою. І яка протрималась в країні двадцять років. Ринат Ахметов, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський — ці люди вирішували в Україні всі питання. Вони вирішували, хто потрапить до парламенту, хто стане президентом, як житиме країна… Але цей час минув. Ринат Ахметов, статки якого ще на початку 2013 року оцінювались у 16 мільярдів доларів, за три роки збіднів на 12 мільярдів. І як стверджують експерти, це ще не кінець. Ігор Коломойський більше не тримає на контролі фінансову систему України, а його «ПриватБанк» став державною структурою. Його позбавили контролю над «Укрнафтою», яка багато років приносила олігарху чималі прибутки. А тепер приносить дохід до бюджету. Про Дмитра Фірташа — написано вище. Що буде далі? Глобально ситуація залежить багато в чому від того, як розвиватимуться події на сході країни та від дій Росії. Але всередині країни вже ніколи не буде так, як було. Система гниє і розвалюється. Спроби реанімувати систему Януковича після революції лише запустили процес її активного самознищення. Це процес, який вже не зупинити. І не варто втручатись у його перебіг. Набагато важливіше вже сьогодні думати і працювати над тим, що побудувати на місці зруйнованої олігархічної державної системи.