Лідер гурту «Тартак» Олександр Положинський — обличчя в українському шоу-бізнесі добре відоме. І не лише завдяки музиці — музикант з Луцька завжди відзначався неабиякою активністю — то громадською, то політичною. Нині Положинський майже нічим не нагадує того активно-політичного діяча, а намагається зосередитись винятково на музиці. Тим більше, що популярність його гурту зовсім не та, яка була раніше.
Якщо раніше «Тартак» цілком міг розраховувати зібрати невеликий концертний зал, то тепер виступає лише у нічних клубах — зокрема, у Рівному гурт грав у «Лагуні». Фронтмен колективу зізнається, що зараз йому все вдається зовсім не так, як хотілося б. — Наш новий альбом «Опір Матеріалів» дуже складно дається, — бідкається музикант. — Не все залежить від нас, у чомусь винні обставини. Долаючи їх, ми робимо певну «обкатку» себе та наших пісень. Прикро, що не вдалося видати диск восени, як планували. Положинський переконаний, якщо десь і зриваються концерти або не збираються повні зали, вини гурту в цьому немає. І це навіть не питання географічного розташування міста. За його словами, все залежить не від того, де відбувається концерт, а як він організований: — Виступ залежить від того, наскільки грамотно все влаштовано. Якщо в одному місті рекламу нашого концерту дають на радіо «Шансон», слухачі якого на наш концерт навряд чи підуть, то питання напівпорожнього залу стає зрозумілим. На відміну від попередніх років, лідер «Тартаку» нині намагається більше не мати справи з політиками, вважаючи їх «великим злом», і в саму політику йти також не збирається. А за часи активної агітації за одну з політичних сил музиканту не соромно — каже, що все тоді робив «від душі». — Я не йду в політику, оскільки мені музика зараз цікавіша. Хоча мені ні за що в житті не соромно, оскільки я нічого не роблю, що йде врозріз з моїм сумлінням. інколи я помиляюся, можливо, не все бачу, не все розумію. Все, що я робив, агітуючи за політика, я робив щиро — тому що я вірив. Зараз я тим всім політикам вже точно не вірю. В очах тих, хто звинувачує нас в участі в агітаційних турах, мене може реабілітувати той факт, що від одного з таких турів ми відмовилися уже в його процесі. Тоді, коли побачили, що гасла, котрі пропонують організатори зі сцени, дуже різняться від справ, які вони роблять у житті. Ми принципово відмовились від таких поїздок. Очевидно, саме розчарування в політиці зробило з колись романтичного Положинського циніка, як він себе зараз називає: — Нині я не дуже романтична особистість — вважаю себе більше циніком. І чим далі, тим менше романтизму в мені залишається. І якщо щось раніше я романтичне і робив, то навіть не хочу зараз про це згадувати.
