На яку б дату не призначили президентські вибори, на них знадобляться гроші. Чи зможуть основні кандидати в умовах кризи заробити на кампанію самі? Журнал «Фокус» розпочав цикл публікацій про бізнес-інтереси основних кандидатів у президенти. Цього разу — розповідь про бізнес-інтереси Президента і його родини.
Віктор Ющенко дуже не любить питань про свій зв’язок з бізнес-структурами. Коли минулої зими всі кому не ліньки говорили про його зв’язок з газовим магнатом Дмитром Фірташем, Президент буквально зривався: «Мені це набридло слухати. Я не займався вашим смердючим газом!». Наприкінці квітня він заповнив декларацію про доходи — вийшла найбільша за останні роки сума: сукупний дохід глави держави в 2008 році становив 1,041 млн. грн. Майже половина — зарплата, ще половина — дивіденди, відсотки, роялті. «Фокус» направив у Секретаріат Президента запит із проханням надати інформацію, акціонером яких компаній є Ющенко, оскільки одержує з чогось відсотки. Але поки відповіді не надійшло. Родина Президента, як сказано в тому ж документі, заробила за рік 549 тис. грн., 455 тис. грн. з цієї суми були доходами від підприємницької й незалежної професійної діяльності. За традицією жінки родини Ющенка займаються доброчинністю: дружина Катерина Ющенко очолює благодійний фонд «Україна 3000», а дочка Віталіна — глава Національної ради з питань доброчинності «Зігрій любов’ю дитину». А от самому Президенту мати свій бізнес за законом не можна. Молоді представники родини — син Андрій Ющенко і зять Президента Олексій Хахльов — не зараховані у вищу лігу українського бізнесу. Андрій Ющенко працює в консалтинговій компанії, назва якої ретельно приховується. Олексій Хахльов — голова правління Славутського руберойдного заводу; деякі джерела говорять і про його інтерес в авіаперевезеннях, який, втім, поки офіційно не оформлений. Таким чином, головним бізнесменом родини як і раніше залишається брат Президента, народний депутат від НУНС Петро Ющенко. І хоча у своїх інтерв’ю він постійно заявляє про те, що залишив бізнес, деякі українські політики впевнені в зворотному. «Я обіймаю посаду заступника мера Харкова вже три роки і жодного разу не чув, щоб нардеп Петро Ющенко, який балотувався у Верховну Раду від Харкова, хоч раз підняв би з трибуни яке-небудь проблемне для міста питання», — розповідає член СДПУ(о) Ігор Шурма. У 2006 році він разом з нардепом-комуністом Олександром Голубом серед перших заявляв про причетність родини Ющенка до скандальної компанії «РосУкрЕнерго». «І я як колишній депутат можу зробити один висновок: якщо людина, яка сидить у парламенті, не займається політикою, значить, вона займається бізнесом», — закінчує Шурма свою думку.
Запах грошей За час президентської кар’єри Віктора Ющенка кілька разів спалахували скандали навколо нібито наявних у нього і його родини бізнес-інтересів 1998 р. СБУ звинуватила Віктора Ющенка в лобіюванні інтересів «Першого інвестиційного банку», акціонером і головою ради якого на той момент був Петро Ющенко. 1999 р. Фірма «Слобода» і банк «Україна» фігурують у великому скандалі навколо незаконного постачання вогнепальної зброї в Ємен. 2002 р. Один з лідерів НРУ Сергій Конєв звинуватив Петра Ющенка і його фірму «Слобода» у присвоєнні банківського кредиту від банку «Україна» (який раніше очолював Віктор Ющенко). 2005 р. Микола Катеринчук як заступник глави ДПАУ заявив, що син Президента Андрій Ющенко володіє «брендами, які використовувалися під час помаранчевої революції». 2006 р. Глава КПУ Петро Симоненко і «есдек» Ігор Шурма зажадали від брата Президента Петра Ющенка спростувати або підтвердити інформацію про причетність до дубайської компанії «Петрогаз», яка одержує гроші від «РосУкрЕнерго». 2008 р. Симоненко заявив, що під прикриттям Президента продається зброя в Грузію. 2008 р. Парламентський комітет з боротьби з оргзлочинністю надав Президентові список фірм, які займаються, «економічними злочинами». Депутати натякнули, що це «злочинні групи, про які знає лише Президент». 2009 р. «Бютівець» Андрій Портнов припустив, що Ющенко є акціонером компанії «РосУкрЕнерго», раз захищає її в конфлікті з прем’єром.
Собі в збиток Брат Президента дійсно усе ще рахується співзасновником чи акціонером 9 приватних компаній. Відповідно до документів, які потрапили в розпорядження автора, справи в них йдуть не дуже добре. Основна компанія, до якої має відношення Петро Ющенко, — ТОВ «Фірма «Сула» у період з 2005-го по 2007 рік показувала в офіційній звітності тільки збиток. За підсумками 2007-го він, наприклад, досяг 1,108 млн. грн. Частка Петра Ющенка в статутному капіталі цієї компанії, який становить 13 млн. грн., — 0,03%. Іншими співзасновниками фірми є дружина Петра Ющенка Олена (75,17%), а також мультимільйонер, співвласник банку «Форум» Леонід Юрушев (24,8%), який посів в останньому рейтингу найбагатших українців «Фокуса» 10-те місце. Заявлений вид діяльності «Сули» — гуртова торгівля харчовими продуктами, напоями і тютюновими виробами. Однак саме ця фірма фігурувала у гучному скандалі з приводу незаконного одержання близько 30 ділянок під забудову в Києві. Приблизно така ж ситуація зі звітністю спостерігається й в інших структурах, так чи інакше пов’язаних з ім’ям Петра Ющенка. Наприклад, на фірмі «Слобода» з 2005 року висить кредиторська заборгованість у розмірі 802 тис. грн. Зареєстроване в Сумах ТОВ «Транзит» (частка Ющенка в статутному капіталі — 80%) у 2006 році взагалі перестало подавати в податкові органи фінансову звітність. А ТОВ «Чигирин» (частка — 50%) ніколи не надавало в податкову відомості про свою діяльність, починаючи з моменту заснування в 2001 році. Фактично єдиним офіційно прибутковим бізнесом Петра Ющенка є ТОВ «Агрофірма «Хоружівка», якою він володіє разом з першим заступником Сумської облдержадміністрації і своїм односельчанином Володимиром Сапсаєм. Відповідно до звітності в 2005 році прибуток компанії становив 1,7 млн. грн., у 2006-му — 471 тис., а в 2007-му — 1,8 млн. грн. Цікаво, що така картина не особливо привертає увагу податкової адміністрації, хоча будь-який підприємець розповість, що в Україні неможливо три роки підряд показувати збиток, не піддаючись при цьому перевіркам і репресіям з боку податкових органів. Незважаючи на те, що справи Петра Ющенка відповідно до офіційної звітності йдуть так погано, у неофіційних і навіть офіційних заявах багато політиків продовжують називати його найбагатшим членом родини Ющенка. За даними «Фокуса», ці заяви можуть бути правдою, оскільки ділові інтереси брата Президента не обмежуються фірмами, зв’язок з якими можна простежити за документами. Основним бізнес-плацдармом для Петра Ющенка залишається Харків — для нього він відіграє ту ж роль, що й Закарпаття для Віктора Балоги. Саме в Харкові Петро Ющенко розпочинав свою трудову діяльність як електрик на Харківському підшипниковому заводі й підприємцем став тут же.
На газ-два У Харкові на вулиці Гоголя, 11-А, напроти готелю «Чичиков», стоїть обшарпаний триповерховий особняк. На те, що цей будинок «з історією», вказує тільки дерево, обвішане не характерними для Харкова помаранчевими стрічками, і плакат з підковою і словом «Так». Впізнаваним цей особняк став під час помаранчевої революції: у ньому знаходився штаб «Нашої України» під керівництвом брата кандидата в президенти Віктора Ющенка Петра, але «Петіним офісом» будинок почали називати в народі набагато раніше — з 1993 року, коли молодший Ющенко очолив Нацбанк, тут одержала прописку фірма старшого брата «Слобода». Щоправда, сам офіс у ту пору належав іншій, нині забутій людині — Олександру Гольдштейну, у Харкові більш відомому під кличкою Сашка Гонокок. На виправдання такої співпраці треба сказати, що Олександр Гольдштейн ніколи не був так званим авторитетом. Він належав до групи цеховиків — підпільних радянських підприємців. «Сказати, чим вони тоді займалися, неможливо, у Гонокока не було якоїсь визначеної сфери інтересів: як і всі в той час, він хапався за все, що потрапляло під руку», — розповідає людина, яка знала Гольдштейна. Найрозповсюдженішим у той час був роздрібний бензиновий бізнес, контрабандний імпорт товарів широкого вжитку і виробництво дефіцитного ширвжитку. Як стверджують співрозмовники автора, в імпровізованому тандемі брат нинішнього Президента відповідав за зв’язки з Києвом і за протекцію бізнесу на рівні столиці. «Загалом, вже тоді посаду Петра можна було сформулювати як «брат глави Нацбанку», — резюмує один з харківських бізнесменів. (Тепер можна почути, що ту ж функцію — зв’язкового зі столицею — виконує племінник Президента, син Петра Ющенка Ярослав, нині заступник губернатора Арсена Авакова. До цього періоду відносяться перші бізнес-скандали родини. Співпраця з Гонококом продовжувалася аж до початку 2000-х, поки Олександр Гольдштейн не емігрував у США. «Він знайшов якісь зачіпки в ООН і почав вести з нею бізнес», — розповідають «Фокусу». Всі без винятку джерела називають подальшим бізнес-партнером родини Ющенка губернатора Харківщини Арсена Авакова, щоправда, без яких-небудь документальних підтверджень. Сам Аваков у коментарях цей зв’язок категорично заперечує: «Не вірте цим чуткам, я не бізнес-партнер Петра Ющенка. Мої бізнес-активи опубліковані, і їх можна легко відстежити. Нічого спільного, крім приятельських стосунків, мене ані з Петром, ані з Ярославом Ющенком не пов’язує». Найсуперечливішим у їхній співпраці є питання про спільний контроль над деякими газоконденсатними свердловинами. «Правда полягає в тому, що компанія «Інвестор», яка керує моїми активами й у якій мені належать 40% акцій, аффільована з компаніями, яким належить кілька ліцензій на розробку газоконденсатних родовищ. Мова йде про компанії «Інвестор-нафтогаз» і «Денисівська». Усі чотири родовища невеликі, й одне з них вже не працює. Я їх одержав ще до того, як став губернатором, і Петро Ющенко тут ні при чому», — заявив Арсен Аваков. Джерела автора пов’язують з ім’ям Петра Ющенка і нинішнього главу «Укргазвидобутку» Іллю Рибчича. «Формально своїх свердловин у Петра немає, однак Рибчич, який контролює свердловини «Нафтогазу», його друг», — розповів на умовах анонімності один з харківських бізнесменів. Він стверджує, що схеми, за якими реалізується український газоконденсат і газ, завжди були непрозорими. «Нафтогаз» повинен вести облік видобутку на своїх родовищах. Однак на практиці це здійснюється абияк. ”Собівартість видобутку однієї тисячі кубометрів газоконденсату мізерна — 20 доларів. Ще близько 50 доларів йде на хабар чиновникам за те, щоб добутий газ не враховувався», — говорить мій співрозмовник. У випадку газу — далі труба і продаж за ринковою ціною. З газоконденсату можна зробити бензин і реалізувати його через підконтрольну мережу АЗС. «Це дуже прибутковий бізнес. У середньому в одну свердловину, враховуючи хабар, потрібно вкласти близько мільйона доларів. Місячний прибуток від однієї свердловини — приблизно 200-300 тисяч доларів. Так що термін окупності дуже короткий». Тим часом Арсен Аваков спростовує і ці чутки: «Це все неправда. Так, Рибчич — харків’янин, і він очолює «Укргазвидобуток». Але він великий молодець, що зробив для нашої області багато доброго. Наприклад, щороку в рамках договору з Харківською облдержадміністрацією «Укргазвидобуток» вкладає від 10 до 15 мільйонів гривень у соціальні проекти: будівництво шкіл, газифікацію сіл. У нього прекрасна репутація». Сам Петро Ющенко воліє не коментувати як офіційний бізнес, так і наявність неофіційного — він відмовився відповісти на запитання «Фокуса» по телефону, а коли кореспондент зустрів його у Верховній Раді, пан Ющенко буквально втік, почувши прохання розповісти про свою бізнес-діяльність. Очевидно, що всі активи, так чи інакше пов’язані з родиною Ющенка, простежити неможливо, але навіть з перерахованого зрозуміло, що сфера їх може бути широка. Щоправда, всі співрозмовники автора цих рядків підкреслюють: слабке місце можливих бізнес-конструкцій родичів Президента в тому, що довгі роки вони значною мірою підтримувалися авторитетом Віктора Ющенка спочатку як глави Нацбанку, а потім як Президента. «А це означає, що все може легко закінчитися після того, як Ющенко втратить свою посаду», — резюмує один зі співрозмовників автора.
