Секрети і містика гривні

5736 0

Ми у соцмережах:

Секрети і містика гривні

У народі кажуть, що природа дала людині все, крім грошей. Те ж стосується і держави: немає національної валюти — немає й справжньої незалежності. Нині не секрет, що робота над тим, як будуть виглядати банкноти незалежної України, розпочалася ще до проголошення незалежності: у квітні 1991 року, а вже в жовтні в Канаду вирушила перша українська делегація із замовленням на їхнє виготовлення. Гривні, нагадаємо, ввели в обіг замість «фантиків»-купонокарбованців 2 вересня 1996 року, і з тих пір дизайн більшості повністю змінювався двічі, а одногривневі купюри навіть тричі. Ми попросили двох відомих художників: Олексія Руденка (заслужений художник України, автор орденів Богдана Хмельницького і Княгині Ольги, клейнодів Президента України, брав участь у розробці дизайну гривні) і Луїса Матяша (автор залу Перемоги в Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.», медалей «За бездоганну службу» і «Ветеран Збройних сил України», гербів і прапорів міст) оцінити естетичні достоїнства і недоліки наших грошей останнього випуску, насамперед найбільших купюр — 100, 200 і 500 грн. Виявилося, що в цілому метрам сучасні гривні подобаються, але, на їхню думку, світовий досвід підказує: попрацювати над їхнім дизайном ще варто.

”Зображення архітектурних пам’яток на реверсі гривень відповідають світовим канонам і логічні за підбором: Григорій Сковорода (500 грн.) навчався в Києво-Могилянській академії, Леся Українка (200 грн.) родом з Волині, багато бувала в Луцьку, де розташований однойменний замок. А от зображення на старій 100-гривневій купюрі Софії Київської виглядає дивно, тим більше що вона вже є на 2 гривнях, де зображено її засновника — Ярослава Мудрого. Не викликає заперечень Успенський собор у Києві, він пов’язаний з гетьманом Іваном Мазепою (на 10 гривнях), який багато зробив для відновлення храмів, — каже пан Руденко. — Зв’язка «Михайло Грушевський — будинок Центральної Ради» на вулиці Володимирській у Києві, розміщена на 50-гривневій банкноті, також історично виправдана. Хоча сам портрет Грушевського вийшов не дуже: з одного боку, його хотіли зобразити в зеніті слави — з іншого, у цьому віці він уже був лисим. Вийшло історично неточно. Але при чому тут нинішня Верховна Рада, яка потрапила на аверс старої 50-гривневої банкноти?». А найбільше майстрам не до душі багатостраждальні одно— і двогривневі — через портрети князів. В оброслому бородою Володимирі вони вбачають чи то «московського боярина», чи то мрійливого поета або художника, але ніяк не полководця, названого Великим, який охрестив Русь, зробивши її однією з наймогутніших феодальних держав середньовіччя. Ярослав теж не схожий на знамениту реконструкцію його вигляду за методом професора Герасимова, який дає до 80% подібності з оригіналом. «Володимир бороду не носив, тільки вуса. Саме такий він у базиліці святого Петра в Римі, де зображені рівноапостольні Володимир і Ольга, — дивується Матяш. — «Батько гривні» художник Василь Лопата розповідав, що відомий історик Михайло Брайчевський, який його консультував з приводу того, як виглядали давньокиївські князі, сказав: «Пане Василю, якщо ви намалюєте на грошах князів з бородами, я повішусь». Проте... Богдан Хмельницький гарний, відповідає своєму прижиттєвому портрета пензля голландця Абрахама Гондіуса. Щодо Мазепи, то пан Руденко впевнений: йому вдалося найбільш точно зобразити відданого анафемі гетьмана, портрети якого були знищені. «Мазепа був схожий на матір, а її портрети існують. Цим я і мій батько, теж художник, керувалися, коли працювали над його образом. Не даремно наша робота визнана Нацбанком найкращою», — каже він. На думку експертів, головний недолік нинішніх банкнот — немає єдиної концепції, видно, що їх малювали різні художники. Особливо відрізняються 200 і 500 гривень, найбільш вдалі за дизайном. Можливо, нас очікує чергове «перевдягання» нацвалюти?

”Горпинки» від Нарбута Гривні УНР заснувала 1 березня 1918 року Центральна Рада. Їх віддрукували в Берліні за ескізами художників Василя Кричевського (2 гривні) і Георгія Нарбута (10, 100, 500, 1000 і 2000). Одна гривня ділилася на 100 шагів (скорочення від «шеляг» — перекручене англійське «шилінг»). Купюри Нарбута відрізнялися вишуканим оформленням. В ескізі 10-гривневої банкноти він використовував орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом і селянки із серпом на фоні розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої — свою улюблену алегорію «Молода Україна» у вигляді дівочої голови у вінку, за що їх у народі прозвали «горпинка» (сільська дівчинка). Були в обігу ці гривні лише рік, їх замінили карбованці гетьмана Скоропадського. До нас гривень Нарбута дійшло дуже мало.

Помилки купюр: Тарас Шевченко чи Віктор Ющенко? Дизайн нових грошей, випущених в обіг 2 вересня 1996 року, як фахівці, так і населення сприйняли неоднозначно. Особливо багато запитань викликали банкноти 50, 100 і 200 гривень, видрукувані з помилками уже не в Канаді, а в Англії. На цих грошах, зокрема, не зазначено рік випуску, портрети Михайла Грушевського (на 50 гривнях) і Тараса Шевченка (на «сотці») були підписані то «Віктор Ющенко», то «Вадим Гетьман», які, нагадаємо, у той час очолювали Нацбанк і ставили свій підпис на купюрах. Та й сам дизайн цих грошей, за твердженням їхнього автора, заслуженого художника України Василя Лопати, змінили без його відома. Особливо постраждала 100-гривнева: на ній з’явився хрестоматійний портрет Шевченка в сільському кожусі і шапці, тоді як на затвердженому Нацбанком ескізі Лопати поет був у міському одязі й без головного убору. А на її зворотному боці будинок Верховної Ради замінили на Софіївський собор, хоча він уже був на 2-гривневій купюрі. Раду ж «віддали» Грушевському (зауважимо, на банкноті випуску 2004 року туди повернули будинок Української Центральної Ради. — Авт.). Леся Українка вийшла сірою, сумною і... безіменною. Добре хоч прізвище глави НБУ з-під її портрета забрали. Хто вніс зміни — таємниця, хоча серед художників і ширяться чутки, що не обійшлося без одного з колишніх заступників голови Нацбанку — затятого націоналіста — і самого Ющенка. Лопаті докоряли за те, що, мовляв, зображення князів Володимира (1 гривня) і Ярослава (2 гривні) досить схожі на автопортрет художника. Сам Лопата стверджує, що в цьому немає нічого дивного, на його думку, художник підсвідомо вкладає у своїх героїв частку себе, звідси й подібність. Через 4 роки після введення нацвалюти її дизайн змінили. Основною причиною називали слабку захищеність від підробки. На жаль, другий варіант купюр випуску теж викликав багато нарікань: 2, 10 і 20 гривень виявилися схожими за кольором, через що люди похилого віку нерідко їх плутали. А коли на пост глави Нацбанку прийшов Сергій Тігіпко, він взагалі змінив концепцію дизайну гривні, узявши за основу євро.

Національний банк купив тільки портрет Мазепи Цікаво, що нинішні гривні могли б виглядати зовсім інакше, якби Володимир Стельмах залишився в 2003 році на посаді глави НБУ. Так стверджує Олексій Руденко, який розповів нам, як він готував ескізи нових банкнот замість лопатинських. «Мої ескізи схвалила комісія НБУ, але потім змінилося його керівництво (прийшов Сергій Тігіпко), і концепція того, як повинні виглядати гривні, кардинально змінилася: замість однакових за розміром банкнот, виготовлених в одному стилі з великим портретом на правій стороні купюри, вирішили їх зробити різними за розмірами, як євро, щоб краще захистити від підробки. У мене купили лише портрет Івана Мазепи, який ви можете бачити на 10-гривневій купюрі. Але якщо його порівняти з оригіналом, то подібність чомусь вийшла досить віддаленою (див. фото). Все інше розробив колектив художників Банкнотно-монетного двору», — каже Руденко. У Василя Лопати, крім затверджених худрадою Нацбанку ескізів банкнот випуску 1992 року, було ще три. Це ескізи п’ятисот гривень з портретами (на вибір) Григорія Сковороди і князя Данила Галицького. І 1000 гривень, на яких був засновник тієї ж «Могилянки» митрополит Петро Могила. Через 14 років вийшла в обіг 500-гривнева купюра зі Сковородою. Її теж дуже змінили порівняно з авторським варіантом: обличчя філософа округлилося, з його рук зникла книга, а з банкноти — свічка, рукописи, перо з чорнильницею, стародавні фоліанти. 1000-гривневу банкноту Нацбанк обіцяє не випускати, тому що «за наукою» банкнот різного номіналу може бути не більше дев’яти, інакше це — ознака гіперінфляції.

Замість руїн — повітряний замок Відомий художник, автор кількох десятків українських монет і поштових марок Микола Кочубей стверджує: не можна малювати на грошах руїни, як на 1-гривневій купюрі випусків 1990-х років. «Поки не заберуть руїни Херсонесу — Україна буде в руїні», — впевнений він. Руїни забрали з гривень у 2004-му, замінивши гіпотетичним зображенням граду князя Володимира в Києві. Але наше життя не покращилося: долар міцнішав, завоювання помаранчевої революції виявилися мильною бульбашкою. Може тому, що граду Володимира нині не існує, і треба було зобразити щось міцне й існуюче нині? Існує байка і про повну переробку в 2005 році дизайну 100-гривневої банкноти із заміною портрета Шевченка в шапці на Тараса в юності (на ній тепер зображено автопортрет нашого генія в 26-річному віці). Кажуть, тим самим у НБУ хотіли догодити... Віктору Ющенко. Мовляв, Віктор Андрійович у молодості був схожий на молодого Шевченка. Тому й Катерину з його поеми зобразили на купюрі поруч з Тарасом (мовляв, на честь першої леді України). Хоча, може, це лише збіг...


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також